ВОРОНЯЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

во́рон «крук, Corvus corax L.» (орн.)

псл. *ѵornъ «крук»;
споріднене з лит. varnas «ворон», прус, warnis «тс.», лтс. vārna «ворона», тох. В wrauña «тс.»;
іє. *uer- може бути звуконаслідувальним, паралельним до кореня *ker-/kor-/kr-, звідки укр. крук, крюк, лат. cornīх «ворона» (тут cornможе відповідати псл. *vorn- щодо суфікса), двн. hraban «ворон»;
р. во́рон, др. воронъ, п. ст. wron, ч. vran, вл. [wron], нл. ron, ст. wron, болг. м. вран, схв. врȃн, слн. vrán, стсл. вранъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́рін
ворони́на «місце, куди злітаються ворони»
вороння́ (зб.)
воро́нячий
вороня́ччя «тс.»
о́рон
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вран болгарська
wron верхньолужицька
hraban «ворон» давньоверхньонімецька
воронъ давньоруська
cornīх «ворона» (тут cornможе відповідати псл. *vorn- щодо суфікса) латинська
vārna «ворона» латиська
varnas «ворон» литовська
вран македонська
ron нижньолужицька
wron польська
*ѵornъ «крук» праслов’янська
во́рон російська
врȃн сербохорватська
vrán словенська
вранъ старослов’янська
крук українська
vran чеська
warnis «тс.» ?
wrauña «тс.» ?
*uer- ?
*ker-/kor-/kr- ?
крюк ?
wron ?
wron ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України