ВОРОНОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
во́рон «крук, Corvus corax L.» (орн.)
іє. *uer- може бути звуконаслідувальним, паралельним до кореня *ker-/kor-/kr-, звідки укр. крук, крюк, лат. cornīх «ворона» (тут cornможе відповідати псл. *vorn- щодо суфікса), двн. hraban «ворон»;
споріднене з лит. varnas «ворон», прус, warnis «тс.», лтс. vārna «ворона», тох. В wrauña «тс.»;
псл. *ѵornъ «крук»;
р. во́рон, др. воронъ, п. ст. wron, ч. vran, вл. [wron], нл. ron, ст. wron, болг. м. вран, схв. врȃн, слн. vrán, стсл. вранъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́рін
ворони́на
«місце, куди злітаються ворони»
вороння́
(зб.)
воро́нячий
вороня́ччя
«тс.»
о́рон
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вран | болгарська |
| wron | верхньолужицька |
| hraban «ворон» | давньоверхньонімецька |
| воронъ | давньоруська |
| cornīх «ворона» (тут cornможе відповідати псл. *vorn- щодо суфікса) | латинська |
| vārna «ворона» | латиська |
| varnas «ворон» | литовська |
| вран | македонська |
| ron | нижньолужицька |
| wron | польська |
| *ѵornъ «крук» | праслов’янська |
| во́рон | російська |
| врȃн | сербохорватська |
| vrán | словенська |
| вранъ | старослов’янська |
| крук | українська |
| vran | чеська |
| *uer- | ? |
| *ker-/kor-/kr- | ? |
| крюк | ? |
| warnis «тс.» | ? |
| wrauña «тс.» | ? |
| wron | ? |
| wron | ? |
воро́на «ґава, Corvus corone L.» (орн.)
псл. *vorna «ворона» виводиться від псл. *ѵornъ «ворон, крук» (з огляду на подібність обох птахів і на менший розмір ворони остання могла сприйматися як самиця ворона), що спостерігається і в інших індоєвропейських мовах: пор. лит. várna «ворона», лтс. vãrna, прус. warne, тох. В wrauña «тс.» (очевидно, це балто-слов’янсько-тохарська ізоглоса);
р. воро́на, бр. варо́на, др. ворона, п. wrona, каш. [varna], ч. слн. vrána, слц. vrana, вл. wróna, болг. м. вра́на, схв. врȁна, стсл. врана;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́ронь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варо́на | білоруська |
| вра́на | болгарська |
| wróna | верхньолужицька |
| ворона | давньоруська |
| varna | кашубський |
| vãrna | латиська |
| várna «ворона» | литовська |
| вра́на | македонська |
| wrona | польська |
| *vorna «ворона» | праслов’янська |
| *ѵornъ «ворон, крук» (з огляду на подібність обох птахів і на менший розмір ворони остання могла сприйматися як самиця ворона) | праслов’янська |
| warne | прусська |
| врȁна | сербохорватська |
| vrana | словацька |
| vrána | словенська |
| врана | старослов’янська |
| vrána | чеська |
| várna «ворона» | ? |
| wrauña «тс.» (очевидно, це балто-слов’янсько-тохарська ізоглоса) | ? |
| воро́на | ? |
ворони́й «кольору воронячого крила, чорний з металевим полиском»
псл. *vornъ(jь) «тс.», утворене від *ѵornъ «ворон» за подібністю до його кольору;
р. вороно́й, бр. вараны́, др. вороныи, п. wrony, ч. слц. vraný, болг. м. вран, схв. врȃн, слн. vrán, vránji, цсл. враныи «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вороне́ць
«кінь вороної масті»
ворони́ло
«сіль для воронування»
воронува́ти
«чорнити метал»
воронько́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вараны́ | білоруська |
| вран | болгарська |
| вороныи | давньоруська |
| вран | македонська |
| wrony | польська |
| *vornъ(jь) «тс.» | праслов’янська |
| вороно́й | російська |
| врȃн | сербохорватська |
| vraný | словацька |
| vrán | словенська |
| vránji | словенська |
| враныи «тс.» | церковнослов’янська |
| vraný | чеська |
| *ѵornъ «ворон» | ? |
во́ркати «муркотати, воркотати»
споріднене з лит. ukti «бурчати», urgzti «тс.», лтс. verkti «плакати» і, можливо, лат. urcāre «кричати» (про рись);
іє. *u(е)r- (звуконаслідувальне), звідки, можливо, також ве́реск, вори́, во́рон;
псл. *vьṛkati, *vьṛčati ‹ *vьṛkētei;
р. ворча́ть, бр, варката́ць, др. въркати, върчати, п. warczeć «бурчати», ч. vrkati «воркувати», vrčeti «бурчати», слц. vrčať «гарчати», вл. wórčeć «бурчати; квакати», нл. warcaś «бурчати»,болг. вряк «жаб’яче квакання», м. врека «мекає» (про козу), схв. вṕчати «воркотати, бурчати», слн. vŕčati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́рка
«воркотання, бурчання»
воркі́н
«той, хто воркоче»
воркі́т
(про кота)
воркітли́вий
воркітня́
во́ркну́ти
«муркнути»
ворко́та
воркота́ти
воркоті́ти
воркотли́вий
воркотня
«тс.»
воркоту́н
ворко́тя
«тс.»
воркува́ти
(про голубів)
ворку́н
ворку́та
«тс.»
ворча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вряк «жаб’яче квакання» | болгарська |
| wórčeć «бурчати; квакати» | верхньолужицька |
| въркати | давньоруська |
| *u(е)r- (звуконаслідувальне) | індоєвропейська |
| urcāre «кричати» (про рись) | латинська |
| verkti «плакати» | латиська |
| ukti «бурчати» | литовська |
| врека «мекає» (про козу) | македонська |
| warcaś «бурчати» | нижньолужицька |
| warczeć «бурчати» | польська |
| *v | праслов’янська |
| ворча́ть | російська |
| вṕчати «воркотати, бурчати» | сербохорватська |
| vrčať «гарчати» | словацька |
| vŕčati | словенська |
| бр | українська |
| варката́ць | українська |
| върчати | українська |
| vrkati «воркувати»«бурчати» | чеська |
| vrčeti «воркувати»«бурчати» | чеська |
| urgzti «тс.» | ? |
| ве́реск | ? |
| вори́ | ? |
| во́рон | ? |
| *v | ? |
вороне́ць «півонія вузьколиста, Paeonia tenuifolia L.; [чернець, Асtaea L.]» (бот.)
застосування цієї назви до півонії з великими криваво-червоними квітами залишається незрозумілим;
чернець названий так за свій чорний колір (пор. ще п. czernieć, czarny korzeń, нвн. Schwarzwurzel «тс.», букв. «чорний корінь»);
суфіксальне утворення від прикметника ворони́й;
р. вороне́ц «те.», бр. варане́ц «Actaea L.», слц. vranec «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варане́ц «Actaea L.» | білоруська |
| вороне́ц «те.» | російська |
| vranec «тс.» | словацька |
| ворони́й | ? |
вороня́чка «водянка чорна, Empetrum nigrum L.» (чорна)] (бот.)
очевидно, пов’язане з воро́на на підставі чорного кольору ягід (пор. н. Krähenbeere «тс.», букв. «вороняча ягода»);
р. ворони́ка, [ворони́ца] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ворони́ца «тс.» | українська |
| воро́на (пор. н. Krähenbeere «тс.», букв. «вороняча ягода») | ? |
| ворони́ка | ? |
га́лка «кавка, Corvus monedula L.» (орн.)
менш обґрунтоване зведення до звуконаслідувальної основи gal- з тлумаченням схв. гао як зворотного утворення від galъka, паралельного до ворони́й від воро́на і под. (Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 102);
очевидно, похідне від псл. galъ «чорний», що вбачається в схв. гао (жін. р. гала) «чорний, брудний»;
р. га́лка, [га́лица], бр. га́лка, болг. м. [гал, га́лица] «тс.», схв. гȃлица «альпійська галка, Pyrrhocorax graculus L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́вкаЖ
галеня́
га́лиця
«тс.»
галич
(зб.)
га́личчя
галча́
га́лчачий
галченя́
галь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́лка | білоруська |
| гал | болгарська |
| гал | македонська |
| galъ «чорний» | праслов’янська |
| га́лка | російська |
| гао | сербохорватська |
| гао «чорний, брудний» (жін. р. гала) | сербохорватська |
| га́лица | українська |
| га́лица «тс.»«альпійська галка, Pyrrhocorax graculus L.» | українська |
| gal- | ? |
| ворони́й | ? |
| воро́на | ? |
жа́йворон «Alauda L.» (орн.)
на думку М. Рудницького (LP 6, 117), це один із варіантів префіксів, що виступають у германських мовах як ga-: ge-: gi-, а в слов’янських як go-: ga-: ža- (‹іє. *g[h]ē-);
остаточно не з’ясоване;
очевидно, початкове жа(й)- пов’язане з га(й)- у га́йворон’;
перша частина слова, на думку Булаховського (Вибр. пр. III 283–285), пов’язана з жар;
Потебня (РФВ 1879 І 257) зіставляє початкове жайз дінд. gayati «співає»;
друга частина слова тотожна з во́рон;
р. жа́воронок, бр. жа́варанак, полаб. zevórnåk;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джаворок
джаворонок
джя́воронок
жа́йвір
жа́йворінок
жа́йворонник
«клітка для жайворонків»
жа́йворонок
жа́йвороночий
жайворонча́
жайворо́нчиха
жайвороня́
жа́йворонячий
жа́лворонок
жа́льворонок
жо́рванок
за́йворонок
чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́варанак | білоруська |
| gā́yati «співає» | давньоіндійська |
| *g[h]ē- (‹іє. *g[h]ē-) | індоєвропейська |
| zevórnåk | полабська |
| жа́воронок | російська |
| жа(й)- | українська |
| га(й)- | українська |
| га́йворон' | українська |
| во́рон | українська |
ряби́й
псл. сх. *rębъ «строкатий», *erebъ, *ěrębъ, *arębъ «тс.»;
припускається спорідненість кореня *ręb- з *rěb-, *rъb- ‹ *r̥b-, що виступають в лит. raĩbas «строкатий», лтс. raibs «тс.», прус. roaban «смугастий», ірл. ríabach «строкатий, плямистий», двн. erpf «темний», дісл. jarpr «коричневий», а також з *rǫb- «рубати, робити зарубки»;
іє. *ē˘rē˘-bh-, *ō˘rō˘-bh- «темний, строкатий»;
висловлювалася думка, що прикметник є давнім похідним від назви птаха *rębъ «рябчик», подібно до голуби́й від го́луб, ворони́й від во́рон (Machek ESJČ 223);
р. рябо́й, [ря́бый], бр. рабы́, п. jarzębaty «у крапках, у цятках», ч. [jeřabý] «тс., смугастий», слц. jarab(at)ý «строкатий», jarabit’ sa «рябіти», нл. jerjebaty «у крапках», болг. [ре́бум] (присл.) «брижами»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рабчу́н
«цупка ряднина для застилання»
ряб
«брижі на воді»
ря́ба
«ластовинка»
ряба́тий
«ластовинчатий»
рябе́нький
ряби́зна́
рябинки́й
«рябий»
ряби́ти
рябі́нка
«віспинка»
рябі́ти
(ся)
рябі́шати
ря́бка
«тс.»
рябкани́стий
«строкатий»
ря́бки
«ластовиння»
рябко́
«собака або кіт рябої масті»
рябо́к
«віспинка»
ряботи́на
«тс.»
ряботи́ння
«віспини; плями; брижі»
ряботі́ти
рябува́тий
рябу́ха
«пістрявий предмет або тварина; хвороба тютюну -- бурі плями на листі»
рябцу́н
«людина з віспуватим обличчям Корз; різнобарвний домотканий килим»
ря́бчик
«кличка рябого собаки; сорт кавунів (з темними смугами)»
рябчу́н
«різнобарвний домотканий килим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рабы́ | білоруська |
| ре́бум «брижами» (присл.) | болгарська |
| erpf «темний» | давньоверхньонімецька |
| jarpr «коричневий» | давньоісландська |
| *ē˘rē˘-bh- | індоєвропейська |
| *ō˘rō˘-bh- «темний, строкатий» | індоєвропейська |
| ríabach «строкатий, плямистий» | ірландська |
| raibs «тс.» | латиська |
| raĩbas «строкатий» | литовська |
| jerjebaty «у крапках» | нижньолужицька |
| jarzębaty «у крапках, у цятках» | польська |
| *rębъ «строкатий» | праслов’янська |
| *erebъ | праслов’янська |
| *ěrębъ | праслов’янська |
| *arębъ «тс.» | праслов’янська |
| *ręb- | праслов’янська |
| *rъb- | праслов’янська |
| *rǫb- «рубати, робити зарубки» | праслов’янська |
| *r̥b- | праслов’янська |
| *rěb- | праслов’янська |
| *rębъ «рябчик» | праслов’янська |
| roaban «смугастий» | прусська |
| рябо́й | російська |
| ря́бый | російська |
| jarab(at)ý «строкатий»«рябіти» | словацька |
| jarabit' sa «строкатий»«рябіти» | словацька |
| голуби́й | українська |
| го́луб | українська |
| ворони́й | українська |
| во́рон | українська |
| jeřabý «тс., смугастий» | чеська |
сіво́ра «сиворакша, Coracias garrulus L.» (орн.)
результат спрощення назви сивоворо́нка «тс.», утвореної з основ прикметника си́вий та іменника воро́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сиворонка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сивоворо́нка «тс.» | ? |
| си́вий | ? |
| воро́на | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України