ВОРОНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

воро́нка «[чіп, затичка Г; отвір у бочці, сопілці, свистку Me]; (нове, з рос.) вирва, яма від вибуху»

псл. *vorná, що означало, очевидно, «колодка, чіп»;
поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. vārna «колода з жолобками для виття вірьовки»;
зіставляється також з алб. vȃrrë «рана», дінд. vraṇaḥ, vraṇam «тс.»;
можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», о́твір, во́рок «мішок»;
р. воро́нка «лійка; яма конічної форми», бр. варо́нка «яма конічної форми», п. wrona «отвір, дірка», ч. vrana «тс.», болг. врана́ «отвір у бочці; чіп», схв. врȃњ «чіп», слн. vrȃnj «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vȃrrë «рана» албанська
варо́нка «яма конічної форми» білоруська
врана́ «отвір у бочці; чіп» болгарська
vraṇaḥ давньоіндійська
vārna «колода з жолобками для виття вірьовки» латиська
wrona «отвір, дірка» польська
*vorná праслов’янська
воро́нка «лійка; яма конічної форми» російська
врȃњ «чіп» сербохорватська
vrȃnj «тс.» словенська
vrana «тс.» чеська
vraṇam «тс.» ?
вір «жердяна загорода» ?
о́твір ?
во́рок «мішок» ?

ра́на

псл. rаna, очевидно, з давнішого *vrana, пов’язаного з *vorna «отвір», звідки укр. [воро́нка] «тс.», р. воро́нка «лійка, яма конічної форми»;
споріднене з дінд. vraṇáḥ (vraṇám) «рана; щілина, тріщина», vraṇayati «ранить», алб. varrë «рана», vras «убиваю», vrásijë «убивство»;
зближення з псл. rědъkъ «рідкий» (Persson Beitr. 277) або з дінд. vráṇаḥ «войовничість», ав. rāna- «воїн, борець» і далі з дінд. ṛ́tіḥ, ṛtíḥ «напад», sam-áraṇam «боротьба», псл. *оrtь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369–370) у семасіологічному відношенні недостатньо обґрунтовані;
р. бр. болг. м. ра́на, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. rana, ч. слц. rána «рана; удар; постріл», схв. ра̏на, слн. rána «рана; забите місце; виразка», стсл. рана «хвороба; недуга; кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підра́нок «легко поранена мисливцем тварина»
пора́нений
пора́нення
ра́нений
ра́ни́ти
ра́нний «поранений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rāna- «воїн, борець» авестійська
varrë «рана» албанська
vras «убиваю» албанська
vrásijë «убивство» албанська
ра́на білоруська
ра́на болгарська
rana верхньолужицька
vraṇáḥ «рана; щілина, тріщина» (vraṇám) давньоіндійська
vraṇayati «ранить» давньоіндійська
vráṇаḥ «войовничість» давньоіндійська
ṛ́tіḥ давньоіндійська
ṛtíḥ «напад» давньоіндійська
sam-áraṇam «боротьба» давньоіндійська
рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба» давньоруська
ра́на македонська
rana нижньолужицька
rana польська
rаna праслов’янська
*vrana праслов’янська
*vorna «отвір» праслов’янська
rědъkъ «рідкий» праслов’янська
*оrtь «рать» праслов’янська
воро́нка «лійка, яма конічної форми» російська
ра́на російська
ра̏на сербохорватська
rána «рана; удар; постріл» словацька
rána «рана; забите місце; виразка» словенська
рана «хвороба; недуга; кара» старослов’янська
воро́нка «тс.» українська
rána «рана; удар; постріл» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України