ВОРОНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *vorná, що означало, очевидно, «колодка, чіп»;

поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. vārna «колода з жолобками для виття вірьовки»;

зіставляється також з алб. vȃrrë «рана», дінд. vraṇaḥ, vraṇam «тс.»;

можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», о́твір, во́рок «мішок»;

р. воро́нка «лійка; яма конічної форми», бр. варо́нка «яма конічної форми», п. wrona «отвір, дірка», ч. vrana «тс.», болг. врана́ «отвір у бочці; чіп», схв. врȃњ «чіп», слн. vrȃnj «тс.»;

псл. rаna, очевидно, з давнішого *vrana, пов’язаного з *vorna «отвір», звідки укр. [воро́нка] «тс.», р. воро́нка «лійка, яма конічної форми»;

споріднене з дінд. vraṇáḥ (vraṇám) «рана; щілина, тріщина», vraṇayati «ранить», алб. varrë «рана», vras «убиваю», vrásijë «убивство»;

зближення з псл. rědъkъ «рідкий» (Persson Beitr. 277) або з дінд. vráṇаḥ «войовничість», ав. rāna- «воїн, борець» і далі з дінд. ṛ́tіḥ, ṛtíḥ «напад», sam-áraṇam «боротьба», псл. *оrtь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369–370) у семасіологічному відношенні недостатньо обґрунтовані;

р. бр. болг. м. ра́на, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. rana, ч. слц. rána «рана; удар; постріл», схв. ра̏на, слн. rána «рана; забите місце; виразка», стсл. рана «хвороба; недуга; кара»;