ВОРОЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

воро́за «мотуз, мотузок, шнурок»

псл. *vorzь, *vorza «мотуз, вірьовка», пов’язане чергуванням голосних з *vьṛzti «в’язати»;
споріднене з лит. viržis «посторонок», дісл. virgill «мотуз, вірьовка», virgull, днн. wurgil «тс.», н. würgen «душити, давити»;
іє. *uergh-, що лежить в їх основі, очевидно, є поширенням індоєвропейського кореня *uer- «в’язати»;
др. поворозъ «перетинка», п. powróz «повороз», нл. powrjoz «мотуз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воро́зка «вервечка»
ворозкий «грайливий» (про коня)
поворі́зка «мотуз»
по́вороз
поворо́зка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
virgill «мотуз, вірьовка» давньоісландська
wurgil «тс.» давньонижньонімецька
поворозъ «перетинка» давньоруська
*uergh- індоєвропейська
viržis «посторонок» литовська
powrjoz «мотуз» нижньолужицька
würgen «душити, давити» німецька
powróz «повороз» польська
*vorzь праслов’янська
*vorza «мотуз, вірьовка» ?
*v «в’язати» ?
virgull ?
*uer- «в’язати» ?

вро́за «ремінець, яким прив’язують бич до бичиська»

запозичення з польської мови;
п. [*wroza] «ремінець для прив’язування, зв’язування» є прямим відповідником до укр. воро́за (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*wroza «ремінець для прив’язування, зв’язування» польська
воро́за українська

па́вороз «вусик у витких рослин»

префіксальне утворення від основи [воро́за] «мотуз, шнурок» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
воро́за «мотуз, шнурок» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України