ВОРОЖНЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ
во́рог «недруг; [злодій] Ж»
псл. *vorgъ «ворог, лиходій», давніше, мабуть, «вигнанець, відкинутий», пов’язане чергуванням голосних з *vьṛgati «кидати»;
споріднене з лит. vargas «горе, біда, злидні», vargti «терпіти», vérgas «раб», лтс. vargs «слабкий, марний, злиденний», vãrgt «сохнути, марніти», прус. wargs «лихий, злий», далі, можливо, з гот. wrikan «переслідувати», wraks «переслідувач», лат. urgeo «тисну, жену»;
іє. *urg-, що лежить в основі цих слів, означало, очевидно «переслідувати, кидати, мучити»;
думка про запозичення з германських мов (Machek ESJČ 698) малопереконлива;
р. заст. і розм. во́рог, бр. во́раг, др. ворогъ, п. wróg «ворог; доля», ч. слц. vrah «убивця», вл. заст. wróh, болг. враг «ворог», м. враг «чорт, диявол; ворог; хитрун», схв. врȃг «чорт, диявол», слн. vrág «тс.», стсл. врагъ «ворог; диявол»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́ріг
ворогува́ти
ворожда́
«ворожнеча; вороги Пі»
воро́жий
ворожне́та
ворожне́ча
ворожня
«вороги»
ворожня́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́раг | білоруська |
| враг «ворог» | болгарська |
| wróh | верхньолужицька |
| wrikan «переслідувати» | готська |
| ворогъ | давньоруська |
| *urg- | індоєвропейська |
| urgeo «тисну, жену» | латинська |
| vargs «слабкий, марний, злиденний» | латиська |
| vargas «горе, біда, злидні» | литовська |
| враг «чорт, диявол; ворог; хитрун» | македонська |
| wróg «ворог; доля» | польська |
| *vorgъ «ворог, лиходій» | праслов’янська |
| wargs «лихий, злий» | прусська |
| во́рог | російська |
| врȃг «чорт, диявол» | сербохорватська |
| vrah «убивця» | словацька |
| vrág «тс.» | словенська |
| врагъ «ворог; диявол» | старослов’янська |
| vrah «убивця» | чеська |
| *v «кидати» | ? |
| vargti «терпіти» | ? |
| vérgas «раб» | ? |
| vãrgt «сохнути, марніти» | ? |
| wraks «переслідувач» | ? |
| очевидно «переслідувати, кидати, мучити» | ? |
| во́рог | ? |
| wróh | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України