ВОРИННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
верло́ «дишель кінного приводу»
[ви́рло] «тс.; важіль, підойма; діра, отвір, жерло»;
псл. *vьrlo «жердина»;
зіставляється (Младенов 91; Machek ESJČ 700; БЕР І 211; Skok III 629) з лит. svirtis «колодязний журавель; важіль», лтс. svēre «тс.»;
може бути пов’язане з укр. вір, вори́ння;
ч. (мор.) [vrlina] «жердина колодязного журавля; бокова жердина драбини», слц. [vrlina] «жердина», болг. върли́на «жердина, тичка», схв. врљика «тс.; кіл для тину», слн. vrlína «отвір у тині; дерев’яні ворота, ліса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| върли́на «жердина, тичка» | болгарська |
| svēre «тс.» | латиська |
| svirtis «колодязний журавель; важіль» | литовська |
| *v «жердина» | праслов’янська |
| врљика «тс.; кіл для тину» | сербохорватська |
| vrlina «жердина» | словацька |
| vrlína «отвір у тині; дерев’яні ворота, ліса» | словенська |
| вір | українська |
| vrlina «жердина колодязного журавля; бокова жердина драбини» (мор.) | чеська |
| вори́ння | ? |
вір «жердяна огорожа, частокіл»
псл. vor-/ver«запирати, замикати»;
споріднене з верея, лит. varas «лата частоколу», apìvaras «загорода для худоби», гот. warjan «захищатися, оборонятися», дісл. verja «тс.», дангл. werian «зводити греблю», дфриз. wera «перечити; забороняти», днн. werian, двн. werren, weren, нвн. wehren «тс.», дісл. vǫr «загорожа», англ, weir «гребля, дамба», оск. veru «ворота»;
іє. *uer- «замикати, боронити, закривати»;
р. [вор] «частокіл», [во́ры] «кілля, палі», бр. [вор] «хлів», др. воръ «огорожа, огороджене місце», пор. стсл. вьрѫ, врѣти «закривати, замикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вір՝я́
«жердки, кілля, частокіл»
вірли́нє
«кілля»
вор՝я́
«жердини; огорожа з жердин»
вора́ка
«жердина для огорожі»
вори́на
«тс.; кілок у частоколі»
вори́ння
«кілля, частокіл»
воря́ка
воря́нок
«загорода; загін для худоби»
заві́рки
«частокіл»
заво́ра
«кілок, яким запирають ворота»
завори́ти
«загородити»
за́воріння
«ворота»
звора́ти
«загородити»
обвори́ти
«загородити жердинами»
обворя́чить
«обнести огорожею з жердин»
ори́нє
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вор «хлів» | білоруська |
| warjan «захищатися, оборонятися» | готська |
| werian «зводити греблю» | давньоанглійська |
| werren | давньоверхньонімецька |
| verja «тс.» | давньоісландська |
| vǫr «загорожа» | давньоісландська |
| werian | давньонижньонімецька |
| воръ «огорожа, огороджене місце» | давньоруська |
| wera «перечити; забороняти» | давньофризька |
| varas «лата частоколу» | литовська |
| wehren «тс.» | нововерхньонімецька |
| veru «ворота» | оскська |
| vor-/ver «запирати, замикати» | праслов’янська |
| вор «частокіл» | російська |
| вьрѫ | старослов’янська |
| во́ры «кілля, палі» | українська |
| врѣти «закривати, замикати» | українська |
| верея | ? |
| apìvaras «загорода для худоби» | ? |
| weren | ? |
| weir «гребля, дамба» | ? |
| *uer- «замикати, боронити, закривати» | ? |
| вьрѫ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України