ВОНЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
воня́ти
псл. vonjati, очевидно, похідне від *vonja (‹*onja) «запах»;
споріднене з дінд. ániti «дихає», гр. ἄνεμος «вітер, подув», лат. animus «дух», гот. us-anan «видихати», сірл. anāl «дихання»;
пор. семантичну паралель в українській мові: дух – ди́хати і дух «запах», духи́ «парфуми»;
за іншим припущенням (Brückner ZfSlPh 2, 309; Machek ESJČ 704; БЕР І 176), псл. *vonja походить від гіпотетичного *[v]odnja, яке зіставляється з лит. úosti «нюхати» і лат. odor «запах»;
р. воня́ть, бр. [ване́ць], п. wonieć «пахнути», ч. voněti, слц. voňať, вл. wonjeć, нл. wonjaś «тс.», болг. воня́ «смердіти», схв. вòњати «пахнути; нюхати», слн. vonjáti «пахнути», цсл. воɴгати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воні́ти
«приємно пахнути»
вонли́вий
во́нний
«ароматичний»
вонь
воньки́й
воню́чий
воню́чка
«хрінниця смердюча, Lepidium ruderale L.»
(бот.)
во́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ване́ць | білоруська |
| воня́ «смердіти» | болгарська |
| wonjeć | верхньолужицька |
| us-anan «видихати» | готська |
| ἄνεμος «вітер, подув» | грецька |
| ániti «дихає» | давньоіндійська |
| animus «дух» | латинська |
| odor «запах» | латинська |
| úosti «нюхати» | литовська |
| wonjaś «тс.» | нижньолужицька |
| wonieć «пахнути» | польська |
| vonjati | праслов’янська |
| *vonja | праслов’янська |
| воня́ть | російська |
| вòњати «пахнути; нюхати» | сербохорватська |
| anāl «дихання» | середньоірландська |
| voňať | словацька |
| vonjáti «пахнути» | словенська |
| дух | українська |
| ди́хати «парфуми» | українська |
| дух «запах» | українська |
| духи́ «парфуми» | українська |
| воɴгати «тс.» | церковнослов’янська |
| voněti | чеська |
| *vonja «запах» (‹*onja) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України