ВОЛОШИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

воло́х «представник романських народів: молдаванин або румун, рідше італієць»

псл. *ѵоlхъ «романець, представник романських народів»;
походить від кельтського етноніма Volcae, пор. гаельськ. folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn)wall);
термін прийшов через германське посередництво (гот.*walhs, двн. walah, walh, свн. walch «чужинець, кельт, романець»);
р. воло́х, бр. вало́скі «волоський», др. волохъ, п. вл. Włoch «італієць», ч. слц. Vlach «тс.», болг. влах «румун», м. Влав, схв. Влах, слн. Làh«тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воло́ський
воло́шин «тс.»
воло́шка «молдаванка або румунка, рідше італійка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вало́скі «волоський» білоруська
влах «румун» болгарська
Włoch «італієць» верхньолужицька
волохъ давньоруська
Влав македонська
Włoch «італієць» польська
*ѵоlхъ «романець, представник романських народів» праслов’янська
воло́х російська
Влах сербохорватська
Vlach «тс.» словацька
Làh «тс.» словенська
Vlach «тс.» чеська
folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn) ?
folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn) ?
wall ?

лезги́ни (одн. лезги́н)(одна з народностей Дагестану)

похідне утворення з суфіксом -ин (типу литви́н, воло́шин) від давнішої форми ле́зги, яка є самоназвою лезгинів, пов’язаною, очевидно, з назвою скіфського племені на Кавказі Λήγες (Strabo XI 503);
р. лезги́н, бр. лезгі́н, п. ч. Lezgin;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лезги́нка (танець)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лезгі́н білоруська
Λήγες грецька
Λήγες грецька
Lezgin польська
лезги́н російська
-ин (типу литви́н, воло́шин) українська
литви́н українська
воло́шин українська
ле́зги українська
Lezgin чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України