ВОЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
віл
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вол | білоруська |
вол | болгарська |
wół | верхньолужицька |
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
волъ | давньоруська |
вол | македонська |
wół | нижньолужицька |
wellen | німецька |
vål | полабська |
wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
wół | польська |
ѵоlъ | праслов’янська |
valjati «каструвати» | праслов’янська |
вал «кастрований бик» | російська |
вол | російська |
вȏ | сербохорватська |
vôl | словацька |
vòl | словенська |
валя́ти «каструвати коней» | українська |
vole «воло» | чеська |
vůl | чеська |
валя́ти «каструвати коней» | ? |
конова́л | ? |
ва́лах «кастрований баран» | ? |
вели́кий | ? |
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
вола́ти | ? |
бик | ? |
буча́ти | ? |
во́ло | ? |
schwellen «набрякати, набухати» | ? |
воло́х | ? |
віл «волоська худоба» | ? |
волъ | ? |
во́ло
іє. *(s)uel- «надиматися, пухнути»;
менш імовірні припущення про зв’язок з псл. ѵоlъ «віл» (Brückner 630) або з р. волды́рь (Меркулова Этимология 1967, 168–169; Ильинский ИОРЯС 23/1, 174–175);
споріднене, очевидно, з нвн. schwellen «пухнути», двн. днн. дангл. swellan, дфриз. swella «тс.»;
псл. *volo, *volje;
р. ст. воль «опух, пухлина», бр. валлё «пташине воло», п. wól, wole, ч. vole, слц. hrvol’ «пташине воло; зоб (у людини)», схв. вȏља (вȏљка) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́стий
во́ле
во́лє
вольовач
«зобата людина»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
валлё «пташине воло» | білоруська |
swellan | давньоанглійська |
swellan | давньоверхньонімецька |
swellan | давньонижньонімецька |
swella «тс.» | давньофризька |
*(s)uel- «надиматися, пухнути» | індоєвропейська |
schwellen «пухнути» | нововерхньонімецька |
wól | польська |
wole | польська |
ѵоlъ «віл» | праслов’янська |
*volo | праслов’янська |
волды́рь | російська |
воль «опух, пухлина» | російська |
вȏља «тс.» (вȏљка) | сербохорватська |
hrvol' «пташине воло; зоб (у людини)» | словацька |
vole | чеська |
*volje | ? |
воль «опух, пухлина» | ? |
волиш «дутень, Cucubalus L.» (ягодоро́дний)] (бот.)
назва зумовлена роздутою формою чашечки рослини;
пор. н. Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло»), р. волдырник «дутень»;
похідне утворення від во́ло;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло») | німецька |
волдырник «дутень» | російська |
Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло») | ? |
во́ло | ? |
волові́д «налигач; моток вірьовки у 5 сажнів Я; той, хто торгує волами; хто краде воли»
складні слова, утворені з основ іменника віл і дієслова води́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
волово́дня
«місце на ринку, де продається рогата худоба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
віл | ? |
води́ти | ? |
волюва́ха «сіра чапля, Ardea cinerea L.» (орн.)
птах названий так за видовжені пера на волі;
суфіксальне утворення від во́ло, [во́лє];
Фонетичні та словотвірні варіанти
волева́ха
волюва́к
волюва́ка
волюва́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
во́ло | ? |
во́лє | ? |
воль «або -- або, як -- так і» (то)(то)] Ж
неясне;
може бути результатом якоїсь особової форми дієслова voliti «воліти, хотіти», як хоч виникло з хо́чеш (від хоті́ти);
могло бути також утворене з займенникових елементів vo – того самого, що і в укр. [а-во́] «ось», р. во-т, а-во-сь, та le– того самого, що і в укр. a-ле, ле-м, п. le-cz;
у такому разі розділове значення «або – або» розвинулось у цієї вказівної за походженням частки при її повторенні так само, як і у вказівної частки то – – то;
др. воле (частка) «ось; ану», воле – воле «або – або», стсл. волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́лі
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
воле «ось; ану» (частка) | давньоруська |
le-cz | польська |
во-т | російська |
волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не» | старослов’янська |
а-во́ «ось» | українська |
a-ле | українська |
воле «або -- або» | українська |
voliti «воліти, хотіти» | ? |
хоч (від хоті́ти) | ? |
хо́чеш (від хоті́ти) | ? |
vo | ? |
а-во-сь | ? |
le- | ? |
ле-м | ? |
значення «або -- або» | ? |
то | ? |
то | ? |
огла́дка «вид коржа»
результат контамінації слів ола́дка і гла́дки́й, можливо, зумовленої і обмеженої вживанням у виразі печи оладки, коб були воли гладкі;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ола́дка | ? |
гла́дки́й | ? |
печи | ? |
оладки | ? |
коб | ? |
були | ? |
воли | ? |
гладкі | ? |
о́лух «дурень, йолоп»
не зовсім ясне;
можливо, походить від *во́лух, букв. «волячий пастух», пов’язаного з віл, р. вол (подібно до ко́нюх від кінь, р. конь);
виводиться також від [о́глух] «дурень», яке пов’язують з глухи́й (Bern. I 308; Преобр. I 129);
мало обґрунтоване зіставлення з чаг. aluk «одур; отупіння; розгубленість» (Корш, див. Преобр. I 648) або з особовим іменем [Олуфе́рий] від гр.Ἐλευϑέριος (Ляпунов RSl 13, 70);
р. о́лух «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вол (подібно до ко́нюх від кінь, р. конь) | російська |
о́лух «тс.» | російська |
aluk «одур; отупіння; розгубленість» | чагатайська |
*во́лух | ? |
віл | ? |
о́глух «дурень» | ? |
глухи́й | ? |
Олуфе́рий | ? |
ківши́ця «нога до коліна»
неясне;
можливо, утворене на основі зменш. [*кульши́ця] від ку́льша «стегно», що зазнало гіперичного переходу у ›і (за зразком [вул] –віл) і вторинного зближення з ківш;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*кульши́ця «стегно» | українська |
ківш | українська |
ку́льша | українська |
вул | українська |
віл | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України