ВОЛОКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
волокти́
псл. *velkti «волокти, тягти»;
споріднене з лит. vilkti «волокти, тягти», лтс. vìlkt, ав.varǝk-, гр. ἕλκω «тс.», лат. sulcus «борозна», sulcāre «орати», тох. Б sälk- «витягати», алб. helq, heq «смикати, витягати»;
іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-;
обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-;
р. воло́чь, бр. валачы́, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecť, вл. wlec, нл. wlac, полаб. vlåcĕt «волочити», болг. влека́, вла́ча, м. влече, схв. вýћи, слн. vléčі, стсл. влѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволіка́ти
волі́чка
«шерстяні нитки»
во́лок
«вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої»
воло́ка
«зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л»
волокани́на
«тяганина»
волоки
«ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я»
волоки́та
во́локом
волоцю́га
«дерев’яний пристрій для перетягування плуга»
волочба́
«боронування»
волочи́льник
волочи́льня
воло́чини
«залишки бур’яну в бороні»
волочи́ти
волочи́тися
воло́чка
«боронування Дз; кольорові нитки Me»
заволо́ка
«волоцюга; тампон; плівка на оці»
зволіка́ти
зволо́к
«спуск з гори»
зволоче́ний
«спрацьований, зморений»
на́волока
на́волоч
на́волочка
па́волока
«шовкова або бавовняна тканина»
па́волоч
«зав’язка в постолах»
п́аволочний
піти у розволо́ки
«стати волоцюгою»
по́воло́ка
по́волоцьки
«волоком»
(присл.)
приволо́ка
«рибальська сіть»
проволо́ка
«гайнування, марнування часу»
про́волока
«дріт»
проволоки́та
«бурлацтво»
розволо́ка
«розширення»
у́воло́ка
«міра поля в 20 або 40 гектарів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| helq | албанська |
| валачы́ | білоруська |
| влека́ | болгарська |
| wlec | верхньолужицька |
| ἕλκω «тс.» | грецька |
| волочи | давньоруська |
| *suel-k- | індоєвропейська |
| sulcus «борозна» | латинська |
| vìlkt | латиська |
| vilkti «волокти, тягти» | литовська |
| влече | македонська |
| wlac | нижньолужицька |
| vlåcĕt «волочити» | полабська |
| wlec | польська |
| *velkti «волокти, тягти» | праслов’янська |
| воло́чь | російська |
| вýћи | сербохорватська |
| vliecť | словацька |
| vléčі | словенська |
| влѣшти | старослов’янська |
| вла́ча | українська |
| vléct | чеська |
| varǝk- | ? |
| sulcāre «орати» | ? |
| Б sälk- «витягати» | ? |
| heq «смикати, витягати» | ? |
| *uel-k-/ | ? |
| *sel-k- | ? |
| vléct | ? |
| vliecť | ? |
бовку́н «запряжений одинцем віл; великий сніп очерету»
неясне;
вважалося утвореним за допомогою суфікса -ун від рум. bóu (молд. бо́у) «віл» (Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100–101);
виводилось також із префікса об- і основи дієслова волокти́ (Фасмер І 188; Кравчук ВЯ 1968/4, 127);
р. [бовку́н] «запряжений одинцем віл», [болку́н] (про волову упряжку);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бовку́н «запряжений одинцем віл» | російська |
| bóu «віл» (молд. бо́у)(Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100--101) | румунська |
| болку́н (про волову упряжку) | українська |
| ун | ? |
| об- | ? |
| волокти́ | ? |
во́лок «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»
можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)»;
утворене, очевидно, від волокти́, але семантичний процес не зовсім ясний;
п. włok «страва з лободи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włok «страва з лободи» | польська |
| поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)» | ? |
| волокти́ | ? |
волокно́ «ниткоподібна частина живої тканини; вид хвороби, волос»
споріднене з дінд. valká- «лико», гр. λάχνος «шерсть, вовна», λάχνη «тс.», дангл. wlóh «волокно, пасмо»;
інші дослідники (Lidén Arm. Stud. 100) зближують волокно́ з во́лос;
псл. *ѵоlkъno з іє. *́uol-k-, звідки також волокти́;
р. волокно́, бр. валакно́, п. włókno, ч. слц. слн. vlákno, вл. нл. włokno, болг. влакно́, м. схв. влáкно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вoлокі́нник
«вороняче око, Paris quadrifolia»
(бот.)
волокни́на
«одна нитка волокна; (фібрин Ж]»«сифілітичні прояви в носі»«плісниці»«водяний черв’як, Gordіus aquaticus»
(зоол.)
волокни́стий
волокнува́ти
«роздирати на волокна»
волокнува́тий
волокнува́тіти
«робитися волокнистим»
волоко́нник
«тс. Ж; опух на пальці, волос»
розволо́кнення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валакно́ | білоруська |
| влакно́ | болгарська |
| włokno | верхньолужицька |
| λάχνος «шерсть, вовна» | грецька |
| wlóh «волокно, пасмо» | давньоанглійська |
| valká- «лико» | давньоіндійська |
| влáкно | македонська |
| włokno | нижньолужицька |
| włókno | польська |
| *ѵоlkъno | праслов’янська |
| волокно́ | російська |
| влáкно | сербохорватська |
| vlákno | словацька |
| vlákno | словенська |
| vlákno | чеська |
| λάχνη «тс.» | ? |
| во́лос | ? |
| *́uol-k- | ? |
| волокти́ | ? |
волотю́га «волок; страва з городини; підволока (для перетягування плуга)»
не зовсім ясні похідні утворення від [во́лок] «страва з городини» і від дієслова волокти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́лок «страва з городини» | ? |
| волокти́ | ? |
волоцю́га
форми з ц замість закономірного ч (пор. рос. і польську форми] є результатом контамінації на українському ґрунті форм *волочуга і ланцю́га збільш. від ла́нець; на це вказує і форма з вставним н; щодо бр. валацу́га, то тут можливий український вплив. – ЭСБМ II 34–35.– Див. ще волокти́;
суфіксальне утворення від волокти́;
р. [волочу́га], бр. валацу́га «волоцюга; бабій», п. włóczęga «волоцюга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
волонцюгува́ти
«волочитися, бути волоцюгою»
волоцю́жник
волоцю́зтво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валацу́га «волоцюга; бабій» | білоруська |
| włóczęga «волоцюга» | польська |
| волочу́га | російська |
| волокти́ | ? |
зволіка́ти «повільно виконувати, затягувати виконання; гаяти час»
похідне утворення від волокти́ з незакономірним переходом о в і, можливо, під впливом форми зволі́кся «зліз», зволі́к «витягнув»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| волокти́ | ? |
| зволі́кся «зліз» | ? |
| зволі́к «витягнув» | ? |
облечи́ «одягти»
запозичення з церковнослов’янської (як і р. обле́чь, облека́ть) або із західнослов’янських мов;
пор. стсл. облѣкѫ, облѣшти, п. oblec, oblekać, ч. obléci, oblekati, вл. woblec, нл. woblac «тс.», що походять від псл. *obelkti (‹*obvelkti), *obelkati (‹*obvelkati), утворених з префікса ob- і основи дієслова *velk- «тягти», до якого зводиться й укр. волокти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
облека́ти
облеченя
«одяг»
облечі́ня
«тс.»
оболечи́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| woblec | верхньолужицька |
| woblac «тс.» | нижньолужицька |
| oblec | польська |
| *obelkti (‹*obvelkti) | праслов’янська |
| облѣкѫ | старослов’янська |
| волокти́ | українська |
| obléci | чеська |
| облѣкѫ | ? |
| oblekać | ? |
| oblekati | ? |
| *obelkati (‹*obvelkati) | ? |
| *velk- «тягти» | ? |
фелю́га «невелике вітрильне судно»
запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. feluca);
виводиться також від гр. ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з εφ(επι-) і ἔλϰω «тягну», що споріднене з псл. *vеlkti, укр. волокти́, во́лок;
можливо, споріднене з гебр. pélekh «веретено»;
ар. fulûka, пов’язане з fulk «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має;
р. фелю́га, [фелу́ка, фелю́к], бр. фелю́га, п. слц. feluka, ч. felúka, болг. фелу́ка, схв. фелука;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фелю́ка
(заст.)
фелюн
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fulûka | арабська |
| fulk «човен, ковчег» | арабська |
| фелю́га | білоруська |
| фелу́ка | болгарська |
| pélekh «веретено» | гебрайська |
| ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі») | грецька |
| ἔλϰω «тягну» | грецька |
| feluca | італійська |
| feluka | польська |
| *vеlkti | праслов’янська |
| фелю́га | російська |
| фелу́ка | російська |
| фелю́к | російська |
| фелука | сербохорватська |
| feluka | словацька |
| волокти́ | українська |
| во́лок | українська |
| felúka | чеська |
о́лєк «верхня частина вулика-колоди»
похідне утворення від основи др. -лѣк- «залишок»;
псл. -lěk-, ot(ъ)lěkъ «залишок»;
споріднене з лит. ãtlaikas «залишок», liekù, lìkti «залишати», лтс. likt «класти, ставити», дінд. atirḗkaḥ «залишок, достаток», гр. λοιπός «той, що залишається», λείπω «залишаю», лат. linquo, līquī «тс.», гот. leiƕan «позичати»;
іє. *lei- «залишати»;
р. [о́лек], бр. [во́лек] «тс.», др. волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл», стсл. отълѣкъ «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́лик
во́лік
во́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́лек «тс.» | білоруська |
| leiƕan «позичати» | готська |
| λοιπός «той, що залишається» | грецька |
| atirḗkaḥ «залишок, достаток» | давньоіндійська |
| -лѣк- «залишок» | давньоруська |
| волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл» | давньоруська |
| *lei- «залишати» | індоєвропейська |
| linquo | латинська |
| likt «класти, ставити» | латиська |
| ãtlaikas «залишок» | литовська |
| -lěk- | праслов’янська |
| о́лек | російська |
| отълѣкъ «залишок» | старослов’янська |
| ot(ъ)lěkъ «залишок» | ? |
| liekù | ? |
| lìkti «залишати» | ? |
| λείπω «залишаю» | ? |
| līquī «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України