ВОЛОГОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
воло́га
псл. *volga;
споріднене з лит. valgyti «зволожувати», лтс. valgs «сирий», двн. welc «сирий, в’ялий», wolkan «хмара», нвн. welk «в’ялий», Wolke «хмара», дмакед. ὄλγανος (назва річки), ірл. folc «повідь»;
іє. *uelg-/uolg-;
р. розм. і діал. воло́га, др. волога, ч. vláha, слц. vlaha, болг. м. вла́га, схв. влȁга, слн. vlága, стсл. влага;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволо́га
«відлига»
відволо́глий
«відсирілий»
ві́дволож
«тс.»
воло́гий
воло́гнути
воло́жати
воло́жистий
воло́жити
воло́жний
зволо́жувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вла́га | болгарська |
| welc «сирий, в’ялий» | давньоверхньонімецька |
| ὄλγανος (назва річки) | давньомакедонська |
| волога | давньоруська |
| *uelg-/uolg- | індоєвропейська |
| folc «повідь» | ірландська |
| valgs «сирий» | латиська |
| valgyti «зволожувати» | литовська |
| вла́га | македонська |
| welk «в’ялий» | нововерхньонімецька |
| *volga | праслов’янська |
| воло́га | російська |
| влȁга | сербохорватська |
| vlaha | словацька |
| vlága | словенська |
| влага | старослов’янська |
| vláha | чеська |
| wolkan «хмара» | ? |
| Wolke «хмара» | ? |
| воло́га | ? |
во́гки́й
у східнослов’янських говорах псл. ѵьḷg- закономірно перетворилося в vъlgі далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк;
псл. *ѵьḷnъgъ, паралельне до *volgъ, звідки воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з);
р. [во́гкий], бр. во́гкі/во́лкі, ч. слц. vlhký «вогкий, сирий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовхкий
во́гкість
вогкота́
вогкува́тий
во́гша́ти
«мокріти, сиріти»
вохча́тка
«лінивець»
(зоол.)
вохчи́ти
«зволожувати»
зво́гчити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *вовг-кий | білоруська |
| ѵ | праслов’янська |
| *ѵ | праслов’янська |
| *вовг-кий | українська |
| вгк | ? |
| гк | ? |
| *volgъ | ? |
| воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з) | ? |
во́лод «волога»
менш імовірне припущення (Меркулова Этимология 1974, 75) про вторинне виведення з форм типу воло́жити, воло́жний, ві́дволож, похідних від воло́га;
очевидно, результат контамінації слів воло́га і хо́лод;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволо́да
«відлига»
воло́дити
«зволожувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| воло́жити | ? |
| воло́жний | ? |
| ві́дволож | ? |
| воло́га | ? |
| воло́га і хо́лод | ? |
сурові́га «іволга, Oriolus galbula L.» (орн.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з суро́вий і, далі, з сири́й «мокрий, вологий» (пор. бр. [су́ровый] «мокруватий»);
пор. [вільга] «іволга», п. wilga «тс.», яке Брюкнер (Brückner 621; KZ 46, 199) пов’язує з п. wilgoć «сирість, вогкість», оскільки іволга провіщає дощ;
пор. також [волові́га] «іволга», можливо, пов’язане з воло́га, воло́гий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wilga «тс.» | польська |
| wilgoć «сирість, вогкість» | польська |
| суро́вий | ? |
| сири́й «мокрий, вологий» (пор. бр. [су́ровый] «мокруватий») | ? |
| вільга «іволга» | ? |
| волові́га «іволга» | ? |
| воло́га | ? |
| воло́гий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України