ВОЛГА — ЕТИМОЛОГІЯ
болга́рин
засвоєна від тюркських болгар назва одного з південнослов’янських народів;
дтюрк. bulүаr «метис, змішаного походження» утворене від дієслова budamak, bulġmak «змішувати»;
первісне значення слова тлумачиться як «бунтар» (Pelliot, Oeuvres posthumes 2, 228–229);
менш переконливими були спроби пов’язання з назвою Во́лга (Šišmanov KSz 2, 47–48; Partridge 63), з герм. (н.) balgen «битися, боротися» (Detschew ZONF 2, 198–199) або з ос. bylgaeron «берег, обмілина; край (скелі, берега)» (Vernadsky, Origins of Russia 87);
р. болгарин, бр. болга́рын, др. болгаре (мн.), п. Bułgar, ч. слц. Bulhar, болг. бъ́лгарин, м. бугарин, схв. Бyгарин, слн. Bolgár, стсл. блъгары (зн. в. мн.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бовга́р
болга́р
Болга́рія
Болга́рщина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| болга́рын | білоруська |
| бъ́лгарин | болгарська |
| balgen «битися, боротися» (н.)(Detschew ZONF 2, 198--199) | германські |
| болгаре (мн.) | давньоруська |
| bulүаr «метис, змішаного походження» | давньотюркська |
| бугарин | македонська |
| bylgaeron «берег, обмілина; край (скелі, берега)» | осетинська |
| Bułgar | польська |
| болгарин | російська |
| Бyгарин | сербохорватська |
| Bulhar | словацька |
| Bolgár | словенська |
| блъгары (зн. в. мн.) | старослов’янська |
| Bulhar | чеська |
| bulġmak «змішувати» | ? |
| як «бунтар» | ? |
| Во́лга | ? |
во́ля
псл. voija, пов’язане чергуванням голосних з velĕti «веліти»;
споріднене з лит. valià «воля», лтс. vala «тс.», дісл. val «вибір», двн. waļa «тс.», нвн. Wahl «тс.; вибори», Wille «воля», wollen «хотіти», дінд. váraḥ «бажання, вибір», ав. vāra- «воля, відбір», кімр. guell «краще»;
р. бр. болг. во́ля, др. воля, п. вл. нл. wola, ч. vůle, слц. vôl’a, м. волја, схв. вȍља, слн. vólja, стсл. волга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́лля
безво́лля
вдо́віль
вдово́лення
вдоволи́ти
вдо́воль
вдовольни́ти
відзволи́ти
«звільнити»
ві́льний
ві́льник
«дідич»
ві́льність
во́лити
(во́лю)
волі́ти
во́льний
во́льниця
во́льності
вольови́й
дові́льний
дово́лі
дово́льний
довольни́тися
дово́льність
дозві́лля
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозво́лити
дозволя́тися
задові́льний
задово́лення
задовольня́ти
збезво́літи
збезво́лювати
звіл
зві́льна
зволене́ць
«відпускник»
зволи́ти
зволитися
«погоджуватися»
зволя́ти
неві́льник
неві́льництво
неві́льничий
нево́лець
«невільник»
нево́лити
нево́льник
(зает.)
нево́льничий
(заст.)
нево́ля
обезво́літи
обезво́лювати
підневі́льний
пово́леньки
пово́лі
понево́лити
приві́лля
приві́льний
призво́лення
призволя́ти
призволя́тися
принево́лити
продово́льство
продово́льчий
розво́ля
«повна свобода»
увільня́ти
уво́лю
уволя́ти
узво́лити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāra- «воля, відбір» | авестійська |
| во́ля | білоруська |
| во́ля | болгарська |
| wola | верхньолужицька |
| waļa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| váraḥ «бажання, вибір» | давньоіндійська |
| val «вибір» | давньоісландська |
| воля | давньоруська |
| guell «краще» | кімрська |
| vala «тс.» | латиська |
| valià «воля» | литовська |
| волја | македонська |
| wola | нижньолужицька |
| Wahl «тс.; вибори» | нововерхньонімецька |
| wola | польська |
| voija | праслов’янська |
| во́ля | російська |
| вȍља | сербохорватська |
| vôl'a | словацька |
| vólja | словенська |
| волга | старослов’янська |
| vůle | чеська |
| velĕti «веліти» | ? |
| Wille «воля» | ? |
| wollen «хотіти» | ? |
є́ва «іволга, Oriolus galbula» (орн.)
очевидно, результат видозміни форми і́волга, пов’язаний з тенденцією переносити на птахів жіночі імена;
Фонетичні та словотвірні варіанти
євила
«тс.»
євка
є́вник
євола́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| волга | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України