ВОКАЛІСТ — ЕТИМОЛОГІЯ

вока́л

запозичення з французької мови;
фр. vocal «вокальний» походить від лат. vōcālis «голосний», утвореного з vōx «голос, звук, слово, мова», спорідненого з прус. wackis «крик», дінд. vāk «голос, мова, промова, слово», тох. A wak «голос», тох. Б wek «тс.»;
р. вока́л, бр. вака́льны, п. wokalny, ч. слц. vokál «голосний звук», болг. вока́л «вокал; голосний звук», м. вокал «голосний звук», схв. вòкāл, слн. vokal «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вокалі́з
вокаліза́ція
вокалі́зм
вокалізува́тися
вокалі́ст
вока́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вака́льны білоруська
вока́л «вокал; голосний звук» болгарська
vāk «голос, мова, промова, слово» давньоіндійська
vōcālis «голосний» латинська
вокал «голосний звук» македонська
wokalny польська
wackis «крик» прусська
вока́л російська
вòкāл сербохорватська
vokál «голосний звук» словацька
vokal «тс.» словенська
vocal «вокальний» французька
vokál «голосний звук» чеська
vōx «голос, звук, слово, мова» ?
A wak «голос» ?
wek «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України