ВОЙОВИТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
воюва́ти
псл. *vojь «воїн»;
споріднене з вина́, р. повинова́ться, лит. vajóti «ганяти, переслідувати», výti «тс.», лтс. vajât «переслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiðr «тс.», лат. vēnor, -āri «полювати», ірл. fíad «дичина», гр. ἴεμαι «прагну, бажаю», ос. уайын «скакати, бігати, мчати», ав. vayeiti «гонить, переслідує», дінд. vḗti «тс.»;
іє. *uеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
vojeváti
wojować
ваява́ць
війна́
ві́йсько
військо́вий
воеватися
воєнізо́ваний
воєнізува́ти
воївни́й
воїнству́ючий
войови́тий
войовни́к
войовни́чий
войскови́к
войскови́ця
«армія»
војèвати
војува
вою́вам
вою́тити
«бешкетувати»
во́я
«війна»
воя́к
воя́ка
воя́цтво
воя́чка
воя́ччина
довоє́нний
заво́їстий
«войовничий; задерикуватий»
завойо́вний
завойовни́к
завойо́вництво
післявоє́нний
повоє́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayeiti «гонить, переслідує» | авестійська |
| ἴεμαι «прагну, бажаю» | грецька |
| weida «полювання» | давньоверхньонімецька |
| vḗti «тс.» | давньоіндійська |
| veiðr «тс.» | давньоісландська |
| *uеіа- | індоєвропейська |
| fíad «дичина» | ірландська |
| vēnor | латинська |
| vajât «переслідувати» | латиська |
| vajóti «ганяти, переслідувати» | литовська |
| уайын «скакати, бігати, мчати» | осетинська |
| *vojь «воїн» | праслов’янська |
| повинова́ться | російська |
| вина́ | ? |
| výti «тс.» | ? |
| -āri «полювати» | ? |
| *uei- «прагнути, домагатися, гнатися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України