ВОЗИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вазю́кати «щось погано, невміло робити; бруднити»
очевидно, похідне від вози́ти (пор. вози́тись), утворене за аналогією до мазю́кати від ма́зати;
не виключена можливість зв’язку з р. [ва́згать] «бруднити»;
р. [вазюкаться] «повільно робити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́згать «бруднити» | російська |
| вазюкаться «повільно робити» | російська |
| вози́ти (пор. вози́тись) | ? |
| мазю́кати | ? |
| ма́зати | ? |
ве́зти́
псл. vezti, voziti;
споріднене з лит. vèžti «везти», лтс. vezums «віз, вантаж», двн. wegan, wekan «рухатися», wāga «вага», нвн. Weg «дорога», гот. gawigan «трясти, рухати», лат. veho «везу», гр. ὄχος «віз», алб. vjeth «краду», сперс. vadžitan, vazītan «їхати, втікати», ав. vazaiti «везе, їде», дінд. váhati «везе»;
іє. *uegh«рухати, тягнути, їхати»;
р. везти́, бр. ве́зці, др. везти, п. wieźć, ч. vézti, слц. viezt′, вл. wjezć, нл. wjazć, болг. веза́, м. вози, схв. вòзити, слн. vésti, стсл. везѫ, вести;
Фонетичні та словотвірні варіанти
везі́ння
везу́чий
«який добре везе; якому щастить»
везу́чість
ви́віз
ви́возець
«той, що вивозить що-небудь»
вивозни́й
(у виразі вивозні воли «пара сильних волів»)
ві́дві́з
віз
візни́й
«візник»
візни́к
візни́ка
візникува́ти
візни́цтво
візни́ця
візни́чий
воза́рня
«приміщення для возів»
вози́ти
вози́тися
«довго, безрезультатно займатися»
возі́вня
возі́й
возі́льник
во́зний
(іст.)
возни́ця
возове́
«вид податку»
возови́й
«їздовий»
возови́к
возови́ця
«період звезення скошеного хліба»
возовня
возувень
«дно воза»
во́зчик
во́зькатися
«тс.»
возя́рка
«тс.»
до́ві́з
за́ві́з
заві́зкувато
«тс.»
заві́зни́к
заві́зно
«багато навезено»
(у млині)
заво́жений
«брудний»
завози́ти
«забруднити»
запрові́зне
«плата за проїзд»
зве́зти
«вдарити»
зво́жай
«возовиця»
звози́ти
«тс.»
на́віз
«гній; великий привіз»
навоза́йка
«не повністю навантажений віз»
наво́зний
«гнойовий»
наво́зник
обві́з
переві́з
перевізне́
«гроші за проїзд»
перевізни́й
(у т. ч. «транспортабельний»)
переві́зни́к
переві́зчик
перево́за
«переправа»
перево́зець
«перевізник»
перево́зини
«перевезення, переселення»
перевозо́вий
«транзитний»
по́віз
«екіпаж»
(заст.)
пово́з
«обов’язок їхати чи везти»
пово́зка
«візок»
пово́зне
«мито з воза»
пово́зник
«візник»
повозо́вий
«упряжний»
(кінь)] Ж
при́ві́з
приво́зни́й
привозо́вий
уве́зення
уві́з
«імпорт»
у́віз
«глибокий хід, балка, вузький прохід»
узві́з
«підйом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vazaiti «везе, їде» | авестійська |
| vjeth «краду» | албанська |
| ве́зці | білоруська |
| веза́ | болгарська |
| wjezć | верхньолужицька |
| gawigan «трясти, рухати» | готська |
| ὄχος «віз» | грецька |
| wegan | давньоверхньонімецька |
| váhati «везе» | давньоіндійська |
| везти | давньоруська |
| *uegh «рухати, тягнути, їхати» | індоєвропейська |
| veho «везу» | латинська |
| vezums «віз, вантаж» | латиська |
| vèžti «везти» | литовська |
| вози | македонська |
| wjazć | нижньолужицька |
| Weg «дорога» | нововерхньонімецька |
| wieźć | польська |
| vezti | праслов’янська |
| везти́ | російська |
| вòзити | сербохорватська |
| vadžitan | середньоперська |
| viezt′ | словацька |
| vésti | словенська |
| везѫ | старослов’янська |
| вести | українська |
| vézti | чеська |
| voziti | ? |
| wekan «рухатися» | ? |
| wāga «вага» | ? |
| vazītan «їхати, втікати» | ? |
ве́зяти «мазати глиною; витирати щось брудною ганчіркою»
пор. також бр. вэдзгацъ «бруднити»;
можливо, пов’язане з ве́зти́, вози́ти (завози́ти «забруднити»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́зькати
«лизати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вэдзгацъ «бруднити» | білоруська |
| також | ? |
| ве́зти́ | ? |
| вози́ти (завози́ти «забруднити») | ? |
віж «присяжний пристав у справах, що підлягали судові воєвод і повітових старост; арбітр, посередник; возний» (заст.)(XV--XVII ст., вперше засвідчено в 1430)
очевидно, з давнішого ѵěžь «знавець (законів)» (пор. др. вѣжь «знавець», 1400), утвореного від дієслова věděti «знати»;
Піскунов подає форму множини вожі, яка може свідчити про вплив дієслова вози́ти і терміна во́зний.֊ Див. ще ві́дати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виж
«тс.»
віжове́
«плата, що давалася віжам»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ѵěžь «знавець (законів)» (пор. др. вѣжь «знавець», 1400) | ? |
| věděti «знати» | ? |
| вожі | ? |
| яка | ? |
| вози́ти | ? |
| во́зний | ? |
| ще | ? |
во́зний «судовий пристав; розсильний» (іст.)
запозичення з польської мови;
п. woźny «офіційний урядовець, що оголошував судові вироки тощо» утворене від wozić «возити» (оголошення, позови тощо), що відповідає укр. вози́ти;
бр. ст. возныи (1511);
Фонетичні та словотвірні варіанти
візне́нко
«син возного»
ві́зний
«тс.»
возный
«урядовець із поліційною владою, обов’язки якого відповідали обов’язкам російського судового пристава і слідчого»
(з XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| возныи (1511) | білоруська |
| woźny «офіційний урядовець, що оголошував судові вироки тощо» | польська |
| вози́ти | українська |
| wozić «возити» (оголошення, позови тощо) | ? |
| возныи (1511) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України