ВОЗДУХ — ЕТИМОЛОГІЯ
во́здух «покривало для церковного посуду з причастям; [повітря Ж, ВеУг]»
запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. въздоухъ утворене з іменника доухъ і префікса въз-;
р. м. во́здух, др. въздухъ, воздухъ, ч. слц. vzduch (з рос.), болг. въ́здух, схв. уздух, вȁздух, слн. vzdúh «повітря, атмосфера»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воздухо́вий
воздухо́вина
«газ»
воздухо́винний
воздухъ
(XVII ст.)
возду́шка
«повітряний мотор»
возду́шний
въздухъ
(1596)
о́здух
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| въ́здух | болгарська |
| въздухъ | давньоруська |
| во́здух | македонська |
| во́здух | російська |
| уздух | сербохорватська |
| vzduch (з рос.) | словацька |
| vzdúh «повітря, атмосфера» | словенська |
| въздоухъ | старослов’янська |
| воздухъ | українська |
| вȁздух | українська |
| vzduch (з рос.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України