ВОГКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

во́гки́й

р. [во́гкий], бр. во́гкі/во́лкі, ч. слц. vlhký «вогкий, сирий»;
псл.ьḷnъgъ, паралельне до *volgъ, звідки воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з);
у східнослов’янських говорах псл. ѵьḷg- закономірно перетворилося в vъlgі далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вовхкий
во́гкість
вогкота́
вогкува́тий
во́гша́ти «мокріти, сиріти»
вохча́тка «лінивець» (зоол.)
вохчи́ти «зволожувати»
зво́гчити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*вовг-кий білоруська
праслов’янська
ѵ праслов’янська
*вовг-кий українська
*volgъ ?
воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з) ?
вгк ?
гк ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України