ВОВКУЛАКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вовкула́к «людина, силою чар перетворена в вовка»
у східнослов’янських і західнослов’янських мовах, очевидно, з південнослов’янських;
утворене з псл. *ѵьḷkъ «вовк» і *dolka «волосся, шерсть, шкіра» (цсл. длака, схв. длȁка, слн. dláka «тс.»);
р. [волкола́к, волкодла́к], вурдала́к, бр. ваўкала́к, п. wilkołak, ч. vlkodlak, слц. vlkolak, vlkodlak, болг. вълколак, въркола́к, схв. вукòдлак, вукодлак «вовкулак, упир», слн. volkodlàk;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовкула́ка
«тс.»
вовкулакува́ти
вовкула́куватий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ваўкала́к | білоруська |
| вълколак | болгарська |
| wilkołak | польська |
| *ѵ «вовк» | праслов’янська |
| волкола́к | російська |
| вукòдлак | сербохорватська |
| vlkolak | словацька |
| vlkodlak | словацька |
| volkodlàk | словенська |
| волкодла́к | українська |
| вурдала́к | українська |
| въркола́к | українська |
| вукодлак «вовкулак, упир» | українська |
| vlkodlak | чеська |
| *dolka «волосся, шерсть, шкіра» (цсл. длака, схв. длȁка, слн. dláka «тс.») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України