ВЛАСТИВЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
власти́вий
запозичення з польської мови;
п. właściwy «властивий, притаманний; власний», можливо, є результатом видозміни давнішої форми włościwy (від włość «земля, володіння, сільський маєток», якому відповідає укр. во́лость) під впливом władać, własny;
бр. уласці́вы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
власти́вець
«власник»
(заст.)
властивий
«власний»
(XVI ст.)
власти́вість
властизна
«власність»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уласці́вы | білоруська |
| właściwy «властивий, притаманний; власний» | польська |
| własny | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України