ВЛАДОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської або чеської мови;

п. władza (włada), władać, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод-, можна розглядати як чехізми (ч. слц. vláda «влада, керівництво, уряд»), але не обов’язково: скоріше всього вони постали на польському ґрунті самостійно з włodać (XV ст.), *włoda за загальною моделлю błogi : błagać, mówić: mawiać, prosić: upraszać;

бр. ула́да;

р. [володе́ть], бр. вало́даць «володіти», др. володѣти, п. włodać, władać, włodarz «володар», ч. vlásti «правити, володіти», vládnouti, слц. vládnouť «тс.», вл. włodyka «керівник, голова (в громаді)», болг. вла́дам, владе́я, м. владее, схв. вла́дати, слн. (vládati, стсл. владѣти, власти; – псл. *volděti «володіти, правити, керувати»; – споріднене з лит. valdýti «тс.», veldeti «діставати в спадок, правити», лтс. valdīt «панувати, правити», прус. walduns, weldūns «спадкоємець», гот. waldan «правити», нвн. walten «керувати», дірл. flaith «панування», дкімр. gualart «володар», лат. valere «бути сильним, мати силу», тох. A wäl «король», тох. Б walo «тс.».– Критенко Вступ 520; Шанский ЭСРЯ І 3, 116; Фасмер І 340–341; Преобр. І 88; Маchek ESJČ 693; БЕР І 160; Skok III 604; Walde–Hofm. II 727–728; Kluge– Mitzka 837.– Пор. ве́лет, вла́да, власть, во́лость;

псл. lada «коханий, кохана; дружина, чоловік», пов’язане з ladъ, laditi;

далі зіставлялося з лік. lada «жінка, дружина» (Георгиев ВЯ 1954/4, 65), з лит. ardyti «розбирати, руйнувати» (Потебня РФВ 7, 226–241), uldúotі «воркувати», nualdėˊti «пролунати» (Bezzenberger BB 21, 315);

висловлювалося сумнівне припущення про малоазійське походження (Polák LF 70, 27; Machek ESJČ 317; Holub–Kop. 198);

помилково пов’язувалося з іє. *vladha (укр. вла́да) (Будимир Зб. филоз. Беогр. ун-та 2, 1952, 262);

р. ла́да «мила, кохана; дружина», др. лада «дружина, чоловік», п. łada «радісна пісня», ч. ст. lada «дівчина», слц. Lada «слов’янська богиня кохання», вл. Łada «тс.», болг. ла́да «міфічна істота – символ весни; дівчина, яка співає обрядову пісню», схв. лȁда «дружина»;