ВЛАДИКА — ЕТИМОЛОГІЯ
влади́ка «архієрей; володар»
запозичення з старослов’янської мови;
стcлc влаДЫКА «володар, власник, керівник», якому відповідають п. włodyka «володар, керівник», ч. ст. vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти», вл. włodyka «голова, керівник», болг. влади́ка, м. владика, схв. влàдика, слн. vladika, походить від основи псл. *vold-, тієї самої, що і в укр. володі́ти;
р. влады́ка, бр. улады́ка, др. владыка «володар, (архі)єпископ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
владикува́ти
«бути владикою»
влади́цтво
влади́чити
влади́чиця
влади́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| улады́ка | білоруська |
| влади́ка | болгарська |
| włodyka «голова, керівник» | верхньолужицька |
| владыка «володар, (архі)єпископ» | давньоруська |
| владика | македонська |
| włodyka «володар, керівник» | польська |
| *vold- | праслов’янська |
| влады́ка | російська |
| влàдика | сербохорватська |
| vladika | словенська |
| володі́ти | українська |
| vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти» | чеська |
| влаДЫКА «володар, власник, керівник» | ? |
| vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України