ВЛАДАРЮВАВ — ЕТИМОЛОГІЯ
вла́да
запозичення з польської або чеської мови;
п. władza (włada), władać, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод-, можна розглядати як чехізми (ч. слц. vláda «влада, керівництво, уряд»), але не обов’язково: скоріше всього вони постали на польському ґрунті самостійно з włodać (XV ст.), *włoda за загальною моделлю błogi : błagać, mówić: mawiać, prosić: upraszać;
бр. ула́да;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безвла́ддя
влада
(XVII ст.)
вла́да́р
«володар»
вла́да́рний
влада́рно
«владно»
владарюва́ти
владати
(XVI ст.)
влада́ти
владза
вла́дний
вла́дник
владува́ти
владу́щий
меживла́да
міжвла́ддя
обезвла́днювати
овлада́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ула́да | білоруська |
| władza (włada) | польська |
| władać | ? |
| волод- | ? |
| *włoda | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України