ВКУСИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
куси́ти «спокушати»
псл. kusiti «куштувати, пробувати, спокушати»;
давнє запозичення з готської мови;
гот. kausjan «пробувати, куштувати» споріднене з двн. днн. kjosan, нвн. kiesen «вибирати», лат. gustāre «куштувати, пробувати», гр. γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати», дінд. juṣáte «знаходить приємним, любить», joṣájate «знаходить в чомусь задоволення»;
дієслова куси́ти і куса́ти, очевидно, зазнали контамінації завдяки семантичній та фонетичній близькості;
припущення первісного зв’язку між цими дієсловами (Brückner 284) не має підстав;
р. ку́шать «їсти», вкуси́ть «покуштувати; зазнати», искуси́ть «спокусити», бр. [куси́цца] «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)», др. куси́ти «куштувати; зазнавати», п. kusić «спокушати», ч. okusiti «спробувати; випробувати», ст. pokusiti «піддати спокусі», слц. okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати», болг. [ку́сам] «куштую», м. искуси «випробовує», схв. òкусити «трохи поїсти, покуштувати», слн. iskúsiti «спокусити», okúsiti «покуштувати», стел. въкоусити «покуштувати; зазнати», искоусити «випитати хитрощами, спокусити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вкус
«смак»
вку́сни́й
«смачний»
вскус
«тс.»
куса́ти
«тс.»
кусі́йка
«спокуса»
ку́шати
«куштувати»
підку́са
«спокуса»
поку́са
«тс.»
скус
«смак, апетит»
ску́с
«смачний»
(ь)ний] Нед
скуси́ти
«спокусити»
ску́ска
«спокусниця? спокуслива річ?»
скуша́ти
ску́шувати
«тс.»
споку́са
спокуси́ти
споку́сливий
споку́сник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куси́цца «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)» | білоруська |
| ку́сам «куштую» | болгарська |
| kausjan «пробувати, куштувати» | готська |
| γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати» | грецька |
| kjosan | давньоверхньонімецька |
| juṣáte «знаходить приємним, любить» | давньоіндійська |
| kjosan | давньонижньонімецька |
| куси́ти «куштувати; зазнавати» | давньоруська |
| gustāre «куштувати, пробувати» | латинська |
| искуси «випробовує» | македонська |
| kiesen «вибирати» | нововерхньонімецька |
| kusić «спокушати» | польська |
| kusiti «куштувати, пробувати, спокушати» | праслов’янська |
| ку́шать «їсти» | російська |
| òкусити «трохи поїсти, покуштувати» | сербохорватська |
| okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати» | словацька |
| iskúsiti «спокусити»«покуштувати» | словенська |
| okúsiti «спокусити»«покуштувати» | словенська |
| вкуси́ть «покуштувати; зазнати» | українська |
| искуси́ть «спокусити» | українська |
| искоусити «випитати хитрощами, спокусити» | українська |
| okusiti «спробувати; випробувати» | чеська |
| joṣájate «знаходить в чомусь задоволення» | ? |
| куси́ти | ? |
| куса́ти | ? |
| pokusiti «піддати спокусі» | ? |
| въкоусити «покуштувати; зазнати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України