ВИЧУНЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

пов’язується з очну́тися (‹*очьтнутися), спорідненим з п. ocknąć się «прийти до пам’яті, отямитися; прокинутися», ч. ocnouti se «опинитися» (Фасмер III 178–179; Преобр. І 673);

може розглядатись і як похідне від іменника [чунє́] «хворобливий сон, розслаблення», пор. [чу́нявий] «хворобливий, сонний»;

р. [очуне́ть] «опритомніти», бр. ачу́няць «видужати»;

неясне;

можливо, пов’язане з [оча́патися] «опритомніти», очу́няти, ви́чуняти «видужати» (пор.);

пов’язане з ви́чуняти «видужати» (див.);

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з ви́чуняти «одужати», прочу́няти «прийти до пам’яті», р. очуне́ть «опритомніти», бр. ачу́няць «видужати» і далі з очну́тися «прокинутися, опритомніти» (див.);