ВИЧУНЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́чуняти «видужати»
не зовсім ясне;
пов’язується з очну́тися (‹*очьтнутися), спорідненим з п. ocknąć się «прийти до пам’яті, отямитися; прокинутися», ч. ocnouti se «опинитися» (Фасмер III 178–179; Преобр. І 673);
може розглядатись і як похідне від іменника [чунє́] «хворобливий сон, розслаблення», пор. [чу́нявий] «хворобливий, сонний»;
р. [очуне́ть] «опритомніти», бр. ачу́няць «видужати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вичу́нювати
вчуня́ти
«тс.»
очу́няти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ачу́няць «видужати» | білоруська |
| ocknąć się «прийти до пам’яті, отямитися; прокинутися» | польська |
| очуне́ть «опритомніти» | російська |
| ocnouti se «опинитися» | чеська |
| очну́тися (‹*очьтнутися) | ? |
| чунє́ «хворобливий сон, розслаблення» | ? |
| чу́нявий «хворобливий, сонний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України