ВИЧАХЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ча́хнути «хиріти, марніти; холонути»
не зовсім ясне;
можливо, виникло на основі незасвідченого сх.-сл. *čaznǫti (‹*čеznǫti), укр. че́знути «щезати, зникати; [гинути, помирати]» (походження звука х замість з аналогічне до заміни с звуком х: жах при р. (у)жас, укр. тряхну́ти – трясти́);
зближувалося також з лит. kašėˊti «хиріти, сохнути, марніти» (Machek Recherches 29);
менш імовірні інші зіставлення: з гр. ϰάγϰανος «висохлий, сухий», лит. keñkti «вадити, шкодити» (Petersson AfSlPh 34, 379; Ильинский РФВ 70, 266–267), з н. hager «худий, виснажений» (Bern. I 133) або з ча́діти (Machek LP 1953/4, 121);
р. ча́хнуть «чахнути», бр. ча́хнуць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чахлий
«охололий, остиглий»
причаха́ти
«гаснути, в’янути»
ча́хлий
«хирлявий, змарнілий»
чахо́тка
«сухоти»
чахо́то́чний
«сухотний»
че́хнути
чхну́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́хнуць «тс.» | білоруська |
| ϰάγϰανος «висохлий, сухий» | грецька |
| kašėˊti «хиріти, сохнути, марніти» | литовська |
| keñkti «вадити, шкодити» | литовська |
| hager «худий, виснажений» | німецька |
| ча́хнуть «чахнути» | російська |
| че́знути «щезати, зникати; [гинути, помирати]» (походження звука х замість з аналогічне до заміни с звуком х: жах при р. (у) | українська |
| тряхну́ти | українська |
| трясти́ | українська |
| *čaznǫti (‹*čеznǫti) | ? |
| жас | ? |
| ча́діти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України