ВИХРУВАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́хор
псл. ѵіхrъ, пов’язане з vixati, іє. *uei- «крутити, гнути»;
очевидно, споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.»;
може бути й результатом контамінації псл. viti і vějau (Holub–Kop. 416);
можливість пов’язання з іє. *vēi- «віяти» допускає також Ільїнський (ИОРЯС 20/3, 77);
звукова форма ві́хор є результатом зближення з ві́хола;
р. вихрь «вихор (вітер)», ви́хорь «тс.», вихо́р «чуб», бр. ві́хар «вихор (вітер)», віхо́р «тс.; чуб», др. вих(ъ)ръ «вихор (вітер)», п. wicher «вихор; чуб», ч. vichr «вихор (вітер)», слц. víchor, víchrica, вл. wichor, нл. wichar, болг. ви́хър, м. виор, схв. вȕхар, вȕхā, вȕхор, вȕхōр, слн. vihár «тс.», víher «кучер», стсл. вихръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихі́р
ви́хорити
вихра́стий
ви́хрик
«пропуск при косінні»
ви́хрити
вихрови́к
«чорт, що здіймає вихор»
вихрува́тий
вихрюва́тий
вихря́стий
ві́хор
звихрова́тіти
«завертітися, закрутитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́хар «вихор (вітер)» | білоруська |
| ви́хър | болгарська |
| wichor | верхньолужицька |
| вих «вихор (вітер)» (ъ)ръ | давньоруська |
| *vēi- «віяти» | індоєвропейська |
| veĩsuôls «тс.» | латиська |
| víesulas «вихор» | литовська |
| виор | македонська |
| wichar | нижньолужицька |
| wicher «вихор; чуб» | польська |
| ѵіхrъ | праслов’янська |
| viti і vějau | праслов’янська |
| вихрь «вихор (вітер)» | російська |
| вȕхар | сербохорватська |
| víchor | словацька |
| víchrica | словацька |
| vihár «тс.»«кучер» | словенська |
| víher «тс.»«кучер» | словенська |
| вихръ | старослов’янська |
| ви́хорь «тс.» | українська |
| вихо́р «чуб» | українська |
| віхо́р «тс.; чуб» | українська |
| вȕхā | українська |
| вȕхор | українська |
| вȕхōр | українська |
| vichr «вихор (вітер)» | чеська |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| ві́хор | ? |
| ві́хола | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України