ВИХЛЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вихля́ти
очевидно, пов’язане з виха́ти;
зіставляється також (Machek ESJČ 689) з дісл. hvika «хитатися, вагатися», нвн. wackeln «хитатися, похитуватися»;
р. вихля́ть, бр. віхля́ць, п. wikłać «плутати», ст. wichlać «тс.», ч. viklati «хитати», слн. vihljáti «віяти, ворушити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихлюва́ти
«коливатися»
вихлюва́тий
«хиткий»
вихля́р
«непостійна в поведінці людина»
вихля́стий
«такий, що коливається»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віхля́ць | білоруська |
| hvika «хитатися, вагатися» | давньоісландська |
| wackeln «хитатися, похитуватися» | нововерхньонімецька |
| wikłać «плутати» | польська |
| вихля́ть | російська |
| vihljáti «віяти, ворушити» | словенська |
| viklati «хитати» | чеська |
| виха́ти | ? |
| wichlać «тс.» | ? |
виха́ти «махати; хвицати»
загальноприйнятої етимології не має, пов’язується з ви́ти «крутити», вихор (Ващенко 14–15; Преобр. І 86–87), причому допускається зв’язок із вихля́ти, р. вихля́ть, слн. vihljáti «віяти, ворушити»;
зіставлялось також з лит. viskéti «рухатися» (Būga RR I 491);
форма [віхну́ти] «хитнути» є результатом зближення з [віхну́ти] «майнути»;
р. [виха́ть] «зрушувати, викривляти», бр. віха́ць «хитати», др. вихати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вих
ви́вихнути
ви́халка
«гойдалка, колиска»
виха́цця
«гойдатися»
віхе́ля
«тс.»
віхну́ти
«хитнути»
звих
зви́хленник
«викидень»
звихну́ти
зви́хнутий
підви́вих
підвихну́ти
увиха́тися
«мотатися, клопотатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віха́ць «хитати» | білоруська |
| вихати | давньоруська |
| viskéti «рухатися» | литовська |
| вихля́ть | російська |
| виха́ть «зрушувати, викривляти» | російська |
| vihljáti «віяти, ворушити» | словенська |
| ви́ти «крутити» | ? |
| вихор | ? |
| вихля́ти | ? |
| віхну́ти «хитнути» | ? |
| віхну́ти «майнути» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України