ВИХЛЯСТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
вихля́ти
очевидно, пов’язане з виха́ти;
зіставляється також (Machek ESJČ 689) з дісл. hvika «хитатися, вагатися», нвн. wackeln «хитатися, похитуватися»;
р. вихля́ть, бр. віхля́ць, п. wikłać «плутати», ст. wichlać «тс.», ч. viklati «хитати», слн. vihljáti «віяти, ворушити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихлюва́ти
«коливатися»
вихлюва́тий
«хиткий»
вихля́р
«непостійна в поведінці людина»
вихля́стий
«такий, що коливається»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віхля́ць | білоруська |
| hvika «хитатися, вагатися» | давньоісландська |
| wackeln «хитатися, похитуватися» | нововерхньонімецька |
| wikłać «плутати» | польська |
| вихля́ть | російська |
| vihljáti «віяти, ворушити» | словенська |
| viklati «хитати» | чеська |
| виха́ти | ? |
| wichlać «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України