ВИТІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
виті́я
псл. *větьjь «оповісник, глашатай (що ніс символічну гілку)», первісно прикметник від větь «гілка»;
за іншою точкою зору (Топоров КСИС 25, 86–87), пов’язане з *vět-i ‹*vē- «віяти», спорідненим з лат. vātēs «поет»;
р. вити́я́, др. вѣтии, стсл. вѣтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виті́йство
виті́йствувати
витіюва́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣтии | давньоруська |
| vātēs «поет» | латинська |
| *větьjь «оповісник, глашатай (що ніс символічну гілку)» | праслов’янська |
| вити́я́ | російська |
| větь «гілка» | ? |
| *vē- «віяти» | ? |
| вѣтии | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України