ВИТОЧКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
точи́ти «просівати, очищати обмолочене зерно, горох через сито»
псл. točiti «просіювати на решеті, вертіти, крутити» (тобто робити решетом горизонтальні кола), пор. укр. ото́чення, ото́чувати, ч. točit «вертіти, крутити», слц. točit’ «вертіти, обертати» (Machek ESJČ 646);
можливий семантичний зв’язок і з točitі «випускати рідину; сипати» (Machek 638);
ч. točiti «просіювати зерно (на решеті)», [tok] «сито, решето»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точки
«залишки від очистки зерна»
ото́чини
«висівки»
підто́чини
«найдрібніше зерно, що просіялося через решето»
підточи́ти
«просіяти зерно на решето»
точі́й
«робітник, який очищає зерно на грохоті»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| točiti «просіювати на решеті, вертіти, крутити» (тобто робити решетом горизонтальні кола) | праслов’янська |
| točitі «випускати рідину; сипати» | праслов’янська |
| točit' «вертіти, обертати» | словацька |
| ото́чення | українська |
| točit «вертіти, крутити» | чеська |
| točiti «просіювати зерно (на решеті)» | чеська |
| tok «сито, решето» | чеська |
точи́ти «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]»
псл. točitі «гострити, обточувати», пов’язане з točitі «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»;
пор. і лит. tekėˊti «текти, бігти» і «гострити» (Brüсkner 61);
була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. t‘ek‘em «кручу, плету, намотую», лат. texere «ткати, плести» (Scheftelowitz WZKM 34, 219);
р. точи́ть «гострити; гризти», бр. тачы́ць «тс.», др. точити «проїдати», п. toczyć «гострити», ч. točit, слц. točit’ «тс.», вл. točić «тс.; гризти», болг. то́ча «гострю», схв. то̀чити «гострити; гризти», слн. ст. točítі «котити, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точка
відто́чка
дото́чка
за́то́чка
нато́ка
«горіхи, нанесені мишами на зиму»
наточи́тись
«наїстися»
обто́чка
обто́чувальний
перето́чка
прото́чина
«дірка, прогризена мишами чи черв’яками»
розто́чка
розто́чувальний
сто́чник
«різьбяр по дереву у гуцулів»
ті́чка
«тс. ДзАтл I; колісна пара Нед»
ті́чки
«видовжений віз»
то́ка́р
токаре́нко
токари́ха
токарі́вна
тока́рний
тока́рня
тока́рство
тока́рський
токарюва́ти
точ
«жук Platypus»
(ент.)
точи́лисько
«точило»
точи́ло
точи́льний
точи́льник
«гострильник; (ент.) шашіль, Anobium Fabr.»
точи́льня
точи́льщик
«гострильник»
точи́тель
«короїд, Bostrychus»
(ент.)
точи́тися
«котитися»
точі́льник
«тс.»
то́чка
«польова миша, Hypodaues»
точли́вий
«гризучий»
точо́к
«посудина з водою і бруском для гостріння коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «тс.» | білоруська |
| то́ча «гострю» | болгарська |
| točić «тс.; гризти» | верхньолужицька |
| t'ek'em «кручу, плету, намотую» | вірменська |
| точити «проїдати» | давньоруська |
| texere «ткати, плести» | латинська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| toczyć «гострити» | польська |
| točitі «гострити, обточувати» | праслов’янська |
| točitі «гнати, змушувати бігти, текти» | праслов’янська |
| точи́ть «гострити; гризти» | російська |
| то̀чити «гострити; гризти» | сербохорватська |
| točit' «тс.» | словацька |
| točítі «котити, вертіти» (ст.) | словенська |
| točit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України