ВИТАЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
вита́ти «перебувати; ширяти»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. витати «жити; відвідати; поселитися», як і укр. [вита́тися] «вітатися», бр. віта́ць «вітати», п. witać «вітати, (первісно) жити», ч. vítati, слц. vitať, вл. witać, нл. witaś «тс.», походить від псл. vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою», пов’язаного з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»;
далі зіставляється з лит. vietà «місце», лтс. vìeta «тс.», pavietât «квартирувати»;
сумнівним є припущення (Būga RR I 491) про зв’язок з морфемою -витъ у слові имо-витъ і под;
значення «ширяти» в українській мові вторинне;
р. вита́ть, др. витати «жити, перебувати», болг. вита́я «витаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вита́лище
«місцеперебування»
вита́льниця
«шпиталь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віта́ць «вітати» | білоруська |
| вита́я «витаю» | болгарська |
| witać | верхньолужицька |
| витати «жити, перебувати» | давньоруська |
| vìeta «тс.» | латиська |
| vietà «місце» | литовська |
| witaś «тс.» | нижньолужицька |
| witać «вітати, (первісно) жити» | польська |
| vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою» | праслов’янська |
| вита́ть | російська |
| vitať | словацька |
| витати «жити; відвідати; поселитися» | старослов’янська |
| вита́тися «вітатися» | українська |
| vítati | чеська |
| vitь «гілка» | ? |
| větь «тс.» | ? |
| -větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити» | ? |
| pavietât «квартирувати» | ? |
| витъ | ? |
| имо-витъ | ? |
| значення «ширяти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України