ВИТАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вита́ти «перебувати; ширяти»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. витати «жити; відвідати; поселитися», як і укр. [вита́тися] «вітатися», бр. віта́ць «вітати», п. witać «вітати, (первісно) жити», ч. vítati, слц. vitať, вл. witać, нл. witaś «тс.», походить від псл. vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою», пов’язаного з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»;
далі зіставляється з лит. vietà «місце», лтс. vìeta «тс.», pavietât «квартирувати»;
сумнівним є припущення (Būga RR I 491) про зв’язок з морфемою -витъ у слові имо-витъ і под;
значення «ширяти» в українській мові вторинне;
р. вита́ть, др. витати «жити, перебувати», болг. вита́я «витаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вита́лище
«місцеперебування»
вита́льниця
«шпиталь»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
віта́ць «вітати» | білоруська |
вита́я «витаю» | болгарська |
witać | верхньолужицька |
витати «жити, перебувати» | давньоруська |
vìeta «тс.» | латиська |
vietà «місце» | литовська |
witaś «тс.» | нижньолужицька |
witać «вітати, (первісно) жити» | польська |
vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою» | праслов’янська |
вита́ть | російська |
vitať | словацька |
витати «жити; відвідати; поселитися» | старослов’янська |
вита́тися «вітатися» | українська |
vítati | чеська |
vitь «гілка» | ? |
větь «тс.» | ? |
-větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити» | ? |
pavietât «квартирувати» | ? |
витъ | ? |
имо-витъ | ? |
значення «ширяти» | ? |
вита́ти «вітати»
псл. vitati «вітати, відвідати, прибути з символічною гілкою», пов’язане з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, говорити»;
бр. віта́ць «вітати», п. вл. witać, ч. vítati, нл. witaś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витальня
«вітальня»
вита́тися
«тиснути один одному руки, вітатися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
віта́ць «вітати» | білоруська |
witać | верхньолужицька |
witaś «тс.» | нижньолужицька |
witać | польська |
vitati «вітати, відвідати, прибути з символічною гілкою» | праслов’янська |
vítati | чеська |
vitь «гілка» | ? |
větь «тс.» | ? |
-větiti «вітати, говорити» | ? |
Віта́лій (чоловіче ім’я)
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;
р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вита́ль
«тс.»
Віталій
(1627)
Віта́лія
(жіноче ім’я)
Ві́тя
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Віта́лій | білоруська |
Вита́ли (й) | болгарська |
Βιτάλιος | візантійсько-грецька |
Vitalis | латинська |
žiti | праслов’янська |
Вита́лий | російська |
Vitális | словацька |
Vital | словенська |
жи́ти | українська |
Vitalis | чеська |
vītālis «життєвий» | ? |
vīta «життя» | ? |
vivo «живу» | ? |
Виталии | ? |
віта́ти «звертатися з привітом, поздоровленням, запрошувати; [перебувати, мешкати Ж]»
результат видозміни давнішої форми витати під впливом спорідненої основи -віт-, зокрема форм приві́т, приві́тний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віта́льний
віта́льня
завіта́ти
«прибути, зайти; запросити»
привіта́льний
привіта́ння
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
витати | українська |
віт- | українська |
приві́т | українська |
приві́тний | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України