ВИСОЧІНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

вись

псл. ѵys-okъ, очевидно, похідне від зниклого прикметника *ѵуsъ, що зводиться до іє. *upso-s;
споріднене з гр. ὕψος «висота», ύψηλός «високий», дірл. ūasal «високий», ірл. ōs, ūas «зверху, над», двн. ūf «на», дангл. ūp, нвн. auf «тс.»;
р. высь, высо́кий, бр. высачыня́, вышыня́, высо́кі, др. высь, высокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. výša, výšina, vysoký, слц. výška, vyšáva, vysoký, вл. wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voisüt′e, болг. висина́, висо́к, м. вис, висок, вишина, схв. висùна, вùсок, слн. víšavje, visòk, стсл. высокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

nepeвища́mu
вивисша́ти «робити високим»
висиня́
висо́кий
висота́
висо́тник
височина́
височі́нь
височі́ти
ви́сшість «зверхність, високе положення, почуття переваги»
ви́ша «висота»
вишина́
вишиня́
ви́шка
ви́шки «горище (в хаті, хліві)»
ви́шник «вищий, старший»
ви́шній
ви́шок «вершина, шпиль»
вища́ти
ви́щий
вищина́ «висота»
ви́щість
ві́шки
ву́шка «тс.»
ву́шки
завви́шки
зави́шка
зви́жка «перевищення, надмір»
зви́со́ка
звиш
навви́шки
навзви́щ
перевижша́ти
пере́вишка «зверхність, перевага»
переви́щити
переви́щувати
підви́щити
уви́сь
уви́шень «вгору»
уви́шки
узви́шшя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
высачыня́ білоруська
висина́ болгарська
wusoki верхньолужицька
ὕψος «висота» грецька
ūp давньоанглійська
ūf «на» давньоверхньонімецька
ūasal «високий» давньоірландська
высь давньоруська
*upso-s індоєвропейська
ōs ірландська
вис македонська
wusoki нижньолужицька
husoki нижньолужицька
auf «тс.» нововерхньонімецька
voisüt′e полабська
wyżyna польська
wysoki польська
ѵys-okъ праслов’янська
высь російська
висùна сербохорватська
výška словацька
vyšáva словацька
vysoký словацька
víšavje словенська
visòk словенська
высо́кий українська
вышыня́ українська
высо́кі українська
высокъ українська
висо́к українська
висок українська
вишина українська
вùсок українська
výša чеська
výšina чеська
vysoký чеська
*ѵуsъ ?
ύψηλός «високий» ?
ūas «зверху, над» ?
высокъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України