ВИСОЛОПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
соло́пити «висувати, вивалювати з рота (язик)»
пов’язується (Трубачев Сл. языкозн. V 177) з стсл. слѣпати «скакати», сльпати «текти», р.-цсл. слѣпати, сльпати «тс.; бити ключем» і, далі (Аникин Этимология 1982, 65–70), з лат. salio «скачу», гр. ἅλλομαι «тс.»;
зіставляється також (Мартына¢ Белар.-укр. ізалексы 46) з лит. sul˜pti (sul˜piti) «ссати; присьорбувати», лтс. sulpót «ссати, облизувати»;
непереконлива думка (Фасмер ІІІ 621, 714) про звуконаслідувальне походження;
р. [соло́пить] «лизати; висувати язик», [силипа́ть] «висувати язик; пити, висунувши язик; хлебтати», бр. [салупа́ць] «висолоплювати і ховати; лизати», вы́салапіць «висолопити», [вы́салупіць] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висолоА́плювати
ви́солопити
ви́солопитися
підсолопи́ти
«занадто високо висунути (ґніт лампи)»
солоп'я́ка
«тс.»
солопе́ка
«той, хто висолоплює язик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| салупа́ць «висолоплювати і ховати; лизати» | білоруська |
| ἅλλομαι «тс.» | грецька |
| salio «скачу» | латинська |
| sulpót «ссати, облизувати» | латиська |
| sul˜pti «ссати; присьорбувати» (sul˜piti) | литовська |
| соло́пить «лизати; висувати язик» | російська |
| слѣпати | русько-церковнослов’янська |
| слѣпати «скакати» | старослов’янська |
| силипа́ть «висувати язик; пити, висунувши язик; хлебтати» | українська |
| вы́салапіць «висолопити» | українська |
| вы́салупіць «тс.» | українська |
| сльпати «текти» | ? |
| сльпати «тс.; бити ключем» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України