ВИСЛІД — ЕТИМОЛОГІЯ
слід «відбиток ноги; треба, варто»
псл. slědъ «слід, колія»;
споріднене з лит. slidùs «гладкий, слизький», slósti «сповзати», лтс. slaóds «похилий, спадистий; гладкий», sliẽde «слід, колія (слід саней)», slist (slīst) «сковзати», slidêt «тс.», прус. slidenikis «собака-шукач», дангл. slīdan «сковзати, сповзати», свн. slīten «сковзати», двн. slito «сани», нвн. Schlitten «тс.», дінд. srḗdhati «блукає, блудить; сковзає», гр. ὀλισϑάνω «сковзаю»;
іє. *(s)leidh- «слизький; ковзати»;
р. бр. след, др. слѣдъ, п. ślad, śledzić, ч. слц. sled, вл. нл. slěd, болг. следа́, м. следа, схв. сле̑д, сли̏jед, слн. sléd, стсл. слѣдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безслі́дний
в-по́слід
«потім, нарешті»
ви́слід
«дослідження, результат дослідження; наслідок Ж»
ви́слідувати
«вислідити»
до́слід
дослі́дження
досліди́ти
до́слідний
дослі́дник
дослі́дництво
запосліди́ти
«упослідити»
напо́слід
«нарешті»
напо́слі́дку
напо́слі́док
наслідко́вість
наслі́дний
наслі́дник
на́слідок
наслі́дство
«спадщина»
наслі́дувальний
наслі́дувати
наслі́дувач
непрослі́дний
обслі́дувати
обслі́дувач
о́дслід
«слід, ознака»
переслі́дування
переслі́дувати
переслі́дувач
підслі́дний
послі́д
послі́да
«слід; ознака»
послі́дній
«останній»
послідо́вний
послідо́вник
послі́док
«залишки; наслідок»
посліду́щий
«останній»
по́слідь
«тс.»
припослі́док
«кінець»
при́слідок
«слід»
про́слід
«слід»
прослі́док
«тс.»
ро́зслід
сліде́ць
«таємний агент поліції; [детектив Куз]»
слі́дження
сліди́мий
«розшукуваний»
сліди́тель
«розвідник; дослідник»
сліди́ти
«іти слідом, переслідувати, стежити; залишати брудні сліди»
слідко́м
слідкува́ти
слідни́й
«помітний»
слі́дник
(мат.)
слі́дно
«отже»
слідова́тель
«слідчий»
слідова́тельно
«тс.»
слі́до́м
слідо́ю
«слідом»
слідстве́нність
«послідовність»
слі́дство́
слі́дствувати
«вести слідство»
слі́дування
слі́дува́ти
слі́дчий
слідьма́
«тс.»
упослі́д
«потім; нарешті»
упослі́джений
упослі́дити
упослі́док
«тс.»
услі́д
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| след | білоруська |
| следа́ | болгарська |
| slěd | верхньолужицька |
| ὀλισϑάνω «сковзаю» | грецька |
| slīdan «сковзати, сповзати» | давньоанглійська |
| slito «сани» | давньоверхньонімецька |
| srḗdhati «блукає, блудить; сковзає» | давньоіндійська |
| слѣдъ | давньоруська |
| *(s)leidh- «слизький; ковзати» | індоєвропейська |
| slaȋds «похилий, спадистий; гладкий» | латиська |
| sliẽde «слід, колія (слід саней)» | латиська |
| slidêt «тс.» | латиська |
| slist | латиська |
| slīst | латиська |
| slidùs «гладкий, слизький» | литовська |
| slýsti «сповзати» | литовська |
| следа | македонська |
| slěd | нижньолужицька |
| Schlitten «тс.» | нововерхньонімецька |
| ślad | польська |
| śledzić | польська |
| slědъ «слід, колія» | праслов’янська |
| slidenikis «собака-шукач» | прусська |
| след | російська |
| сле̑д | сербохорватська |
| сли̏jед | сербохорватська |
| slīten «сковзати» | середньоверхньнімецька |
| sled | словацька |
| sléd | словенська |
| слѣдъ | старослов’янська |
| sled | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України