ВИСКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
виск
псл. viskъ, паралельне до vizgъ;
звуконаслідувальне;
порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wiehenen, wieheren, двн. wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn), герм. *hwi«галасувати, іржати», хет. vijāi- «кричати», а також лат. vītulor «радісно кричу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker] «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *uоі-;
елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом;
р. ст. ви́скати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. вȕска «тс.», вȕснути, стсл. виштати, виснѫти «пищати, шепотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́скнути
вискоті́ти
вискотня́
вища́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wicker «іржати» | англійська |
| віск | білоруська |
| виск | болгарська |
| *hwi «галасувати, іржати» | германські |
| wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn) | давньоверхньонімецька |
| vie | датська |
| *uоі- | індоєвропейська |
| vītulor «радісно кричу, торжествую» | латинська |
| виск «іржання, виск» | македонська |
| wiehern «іржати» | нововерхньонімецька |
| wisk | польська |
| viskъ | праслов’янська |
| ви́скати | російська |
| вȕска «тс.» | сербохорватська |
| wihen | середньоверхньнімецька |
| виштати | старослов’янська |
| вȕснути | українська |
| виснѫти «пищати, шепотіти» | українська |
| vijāi- «кричати» | хетська |
| wiehenen | ? |
| wieheren | ? |
| -sk- | ? |
| ви́скати | ? |
висо́к «скроня; волосся на скроні»
похідне утворення від ви́сі́ти;
первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках;
думка про походження від іє. uīk-, яке зберігається в лат. cervix «потилиця» (Otrębski LP 2, 256), помилкова;
р. висо́к «тс.», [виски́] «волосся взагалі», бр. [вісо́к];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вісо́к | білоруська |
| uīk- | індоєвропейська |
| cervix «потилиця» | латинська |
| висо́к «тс.» | російська |
| виски́ «волосся взагалі» | українська |
| ви́сі́ти | ? |
| значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» | ? |
васи́льки «волосся на скронях»
неясне;
можливо, іронічна назва, що виникла в результаті контамінації вису́лька «бурулька» і васи́льки (назва квітів), у народній традиції популярної прикраси, слова, широко вживаного як порівняння;
не виключено також, що в основі лежить висо́к або безпосередньо ви́сі́ти, які зазнали семантичної й формальної видозміни;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вису́лька «бурулька» | ? |
| васи́льки (назва квітів) | ? |
| висо́к | ? |
| ви́сі́ти | ? |
ви́сі́ти
порівнювалося з дінд. visáti «іде, прибуває» (Buga RR II 689), з лит. vypsóti «ґавити, ловити ґав» і vaipýtis «лупати очима» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 125; БЕР І 153), з ос. awynʒyn/awinʒun «вішати», перс. āvez-, āvēxt- «висіти, вішати» (Абаев ИЭСОЯ І 87–88);
переконливо не з’ясоване;
псл. *visěti, visnǫti;
р. висе́ть, бр. вісе́ць, др. висѣти, п. wisieć, ч. viseti, слц. visieť, вл. wisać, нл. wisaś, болг. вися́, м. виси, схв. вȕсити, слн. viseti, стсл. висѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вис
ви́са
висиня́
ви́сінь
«висота»
ви́слий
вислю́га
«шибеник»
висни́й
ви́сник
«тс.»
ви́снути
висо́к
(тех.)
вису́лька
висю́чий
вися́чий
зависа́ти
«покладатися, розраховувати»
звис
зви́са
«маятник»
звиси́стий
«обвислий»
зви́слий
зви́сник
«стрімкий берег»
зви́сок
«залишок»
на́вис
по́вись
«паморозь»
прови́с
сви́сель
«вільні кінці верхів і сподів рибальської сітки»
сви́слі
«нижній кінець плавної сітки»
уви́слий
«вертикальний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вісе́ць | білоруська |
| вися́ | болгарська |
| wisać | верхньолужицька |
| visáti «іде, прибуває» | давньоіндійська |
| висѣти | давньоруська |
| vypsóti «ґавити, ловити ґав» | литовська |
| виси | македонська |
| wisaś | нижньолужицька |
| awynʒyn/awinʒun «вішати» | осетинська |
| āvez- | перська |
| wisieć | польська |
| *visěti | праслов’янська |
| висе́ть | російська |
| вȕсити | сербохорватська |
| visieť | словацька |
| viseti | словенська |
| висѣти | старослов’янська |
| viseti | чеська |
| vaipýtis «лупати очима» | ? |
| āvēxt- «висіти, вішати» | ? |
| visnǫti | ? |
вись
споріднене з гр. ὕψος «висота», ύψηλός «високий», дірл. ūasal «високий», ірл. ōs, ūas «зверху, над», двн. ūf «на», дангл. ūp, нвн. auf «тс.»;
псл. ѵys-okъ, очевидно, похідне від зниклого прикметника *ѵуsъ, що зводиться до іє. *upso-s;
р. высь, высо́кий, бр. высачыня́, вышыня́, высо́кі, др. высь, высокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. výša, výšina, vysoký, слц. výška, vyšáva, vysoký, вл. wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voisüt′e, болг. висина́, висо́к, м. вис, висок, вишина, схв. висùна, вùсок, слн. víšavje, visòk, стсл. высокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
nepeвища́mu
вивисша́ти
«робити високим»
висиня́
висо́кий
висота́
висо́тник
височина́
височі́нь
височі́ти
ви́сшість
«зверхність, високе положення, почуття переваги»
ви́ша
«висота»
вишина́
вишиня́
ви́шка
ви́шки
«горище (в хаті, хліві)»
ви́шник
«вищий, старший»
ви́шній
ви́шок
«вершина, шпиль»
вища́ти
ви́щий
вищина́
«висота»
ви́щість
ві́шки
ву́шка
«тс.»
ву́шки
завви́шки
зави́шка
зви́жка
«перевищення, надмір»
зви́со́ка
звиш
навви́шки
навзви́щ
перевижша́ти
пере́вишка
«зверхність, перевага»
переви́щити
переви́щувати
підви́щити
уви́сь
уви́шень
«вгору»
уви́шки
узви́шшя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| высачыня́ | білоруська |
| висина́ | болгарська |
| wusoki | верхньолужицька |
| ὕψος «висота» | грецька |
| ūp | давньоанглійська |
| ūf «на» | давньоверхньонімецька |
| ūasal «високий» | давньоірландська |
| высь | давньоруська |
| *upso-s | індоєвропейська |
| ōs | ірландська |
| вис | македонська |
| wusoki | нижньолужицька |
| husoki | нижньолужицька |
| auf «тс.» | нововерхньонімецька |
| voisüt′e | полабська |
| wyżyna | польська |
| wysoki | польська |
| ѵys-okъ | праслов’янська |
| высь | російська |
| висùна | сербохорватська |
| výška | словацька |
| vyšáva | словацька |
| vysoký | словацька |
| víšavje | словенська |
| visòk | словенська |
| высо́кий | українська |
| вышыня́ | українська |
| высо́кі | українська |
| высокъ | українська |
| висо́к | українська |
| висок | українська |
| вишина | українська |
| вùсок | українська |
| výša | чеська |
| výšina | чеська |
| vysoký | чеська |
| ύψηλός «високий» | ? |
| ūas «зверху, над» | ? |
| *ѵуsъ | ? |
| высокъ | ? |
лязк «звук від удару по металу» (рідк.)
р. лязг зіставляється як звуконаслідувальне утворення з [лезга́] «базікало», яке пов’язується з [лозгота́ть] «тріщати, стрекотати, базікати безупинно», лит. lazgù, lazgėˊti «тс.»;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляск, пор. [визк] і виск, лузга́ і луска́;
р. лязг, ля́згать;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ля́зкіт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lazgù | литовська |
| lazgėˊti «тс.» | литовська |
| лязг «базікало» | російська |
| лезга́ «базікало» | російська |
| лозгота́ть «базікало» | російська |
| лязг | російська |
| ля́згать | російська |
| ляск | українська |
| визк | українська |
| лузга́ | українська |
| луска́ | українська |
| виск | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України