ВИСИНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́сі́ти
псл. *visěti, visnǫti;
переконливо не з’ясоване;
порівнювалося з дінд. visáti «іде, прибуває» (Buga RR II 689), з лит. vypsóti «ґавити, ловити ґав» і vaipýtis «лупати очима» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 125; БЕР І 153), з ос. awynʒyn/awinʒun «вішати», перс. āvez-, āvēxt- «висіти, вішати» (Абаев ИЭСОЯ І 87–88);
р. висе́ть, бр. вісе́ць, др. висѣти, п. wisieć, ч. viseti, слц. visieť, вл. wisać, нл. wisaś, болг. вися́, м. виси, схв. вȕсити, слн. viseti, стсл. висѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вис
ви́са
висиня́
ви́сінь
«висота»
ви́слий
вислю́га
«шибеник»
висни́й
ви́сник
«тс.»
ви́снути
висо́к
(тех.)
вису́лька
висю́чий
вися́чий
зависа́ти
«покладатися, розраховувати»
звис
зви́са
«маятник»
звиси́стий
«обвислий»
зви́слий
зви́сник
«стрімкий берег»
зви́сок
«залишок»
на́вис
по́вись
«паморозь»
прови́с
сви́сель
«вільні кінці верхів і сподів рибальської сітки»
сви́слі
«нижній кінець плавної сітки»
уви́слий
«вертикальний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вісе́ць | білоруська |
| вися́ | болгарська |
| wisać | верхньолужицька |
| visáti «іде, прибуває» | давньоіндійська |
| висѣти | давньоруська |
| vypsóti «ґавити, ловити ґав» | литовська |
| виси | македонська |
| wisaś | нижньолужицька |
| awynʒyn/awinʒun «вішати» | осетинська |
| āvez- | перська |
| wisieć | польська |
| *visěti | праслов’янська |
| висе́ть | російська |
| вȕсити | сербохорватська |
| visieť | словацька |
| viseti | словенська |
| висѣти | старослов’янська |
| viseti | чеська |
| visnǫti | ? |
| vaipýtis «лупати очима» | ? |
| āvēxt- «висіти, вішати» | ? |
вись
псл. ѵys-okъ, очевидно, похідне від зниклого прикметника *ѵуsъ, що зводиться до іє. *upso-s;
споріднене з гр. ὕψος «висота», ύψηλός «високий», дірл. ūasal «високий», ірл. ōs, ūas «зверху, над», двн. ūf «на», дангл. ūp, нвн. auf «тс.»;
р. высь, высо́кий, бр. высачыня́, вышыня́, высо́кі, др. высь, высокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. výša, výšina, vysoký, слц. výška, vyšáva, vysoký, вл. wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voisüt′e, болг. висина́, висо́к, м. вис, висок, вишина, схв. висùна, вùсок, слн. víšavje, visòk, стсл. высокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
nepeвища́mu
вивисша́ти
«робити високим»
висиня́
висо́кий
висота́
висо́тник
височина́
височі́нь
височі́ти
ви́сшість
«зверхність, високе положення, почуття переваги»
ви́ша
«висота»
вишина́
вишиня́
ви́шка
ви́шки
«горище (в хаті, хліві)»
ви́шник
«вищий, старший»
ви́шній
ви́шок
«вершина, шпиль»
вища́ти
ви́щий
вищина́
«висота»
ви́щість
ві́шки
ву́шка
«тс.»
ву́шки
завви́шки
зави́шка
зви́жка
«перевищення, надмір»
зви́со́ка
звиш
навви́шки
навзви́щ
перевижша́ти
пере́вишка
«зверхність, перевага»
переви́щити
переви́щувати
підви́щити
уви́сь
уви́шень
«вгору»
уви́шки
узви́шшя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| высачыня́ | білоруська |
| висина́ | болгарська |
| wusoki | верхньолужицька |
| ὕψος «висота» | грецька |
| ūp | давньоанглійська |
| ūf «на» | давньоверхньонімецька |
| ūasal «високий» | давньоірландська |
| высь | давньоруська |
| *upso-s | індоєвропейська |
| ōs | ірландська |
| вис | македонська |
| wusoki | нижньолужицька |
| husoki | нижньолужицька |
| auf «тс.» | нововерхньонімецька |
| voisüt′e | полабська |
| wyżyna | польська |
| wysoki | польська |
| ѵys-okъ | праслов’янська |
| высь | російська |
| висùна | сербохорватська |
| výška | словацька |
| vyšáva | словацька |
| vysoký | словацька |
| víšavje | словенська |
| visòk | словенська |
| высо́кий | українська |
| вышыня́ | українська |
| высо́кі | українська |
| высокъ | українська |
| висо́к | українська |
| висок | українська |
| вишина | українська |
| вùсок | українська |
| výša | чеська |
| výšina | чеська |
| vysoký | чеська |
| *ѵуsъ | ? |
| ύψηλός «високий» | ? |
| ūas «зверху, над» | ? |
| высокъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України