ВИРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
верий «вигнутий, зігнутий, скручений, скоцюрблений»
слов’янські форми пов’язуються також (Куркина Этимология 1970, 100– 102) з р. [ви́рити] «дивитися», схв. víriti «тс.», укр. ви́рла «випуклі очі», др. увирити «скосити» (про очі);
дальша етимологія остаточно не встановлена;
реконструювалося (Machek ESJČ 672) псл. *ѵіrъ «косий», яке зіставлялося з дірл. fiar, лит. pavairùs «тс.»;
ч. (мор.) [uvírý] «покороблений, викривлений», [uvěrý], ст. uvirý, uvířlivý «тс.», слц. [úveriť] «кривити, коробити», слн. svréti «зморщуватися, збиратися в складки», zvirati «потягуватися в усі боки; викривлятися; повертатися; згинатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зуверіти
«покоробитися»
уве́ра
«уперта особа»
уве́рий
«кривий; упертий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fiar | давньоірландська |
| увирити «скосити» (про очі) | давньоруська |
| pavairùs «тс.» | литовська |
| *ѵіrъ «косий» | праслов’янська |
| ви́рити «дивитися» | російська |
| víriti «тс.» | сербохорватська |
| úveriť «кривити, коробити» | словацька |
| svréti «зморщуватися, збиратися в складки»«потягуватися в усі боки; викривлятися; повертатися; згинатися» | словенська |
| zvirati «зморщуватися, збиратися в складки»«потягуватися в усі боки; викривлятися; повертатися; згинатися» | словенська |
| ви́рла «випуклі очі» | українська |
| uvěrý | українська |
| uvírý «покороблений, викривлений» (мор.) | чеська |
| uvirý «тс.» | ? |
| uvířlivý «тс.» | ? |
вир
безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;
інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;
споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;
псл. virъ;
р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вер
«вир»
ви́рей
«тс.»
вири́стий
ви́рити
«вирувати»
ви́рник
вирува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| viró «глибоке місце у воді» | аромунський |
| вір | білоруська |
| вир | болгарська |
| vertex «тс.» | латинська |
| virt «кипіти, варитися» | латиська |
| virags | латиська |
| vìrti «кипіти» | литовська |
| vỹrius «вир» | литовська |
| вир «калюжа, водоймище» | македонська |
| wir | польська |
| virъ | праслов’янська |
| вир | російська |
| ùзвор «тс.» | сербохорватська |
| вир | сербохорватська |
| vír | словацька |
| vír | словенська |
| вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti) | старослов’янська |
| виръ | старослов’янська |
| врі́ти | українська |
| ізві́р «джерело» | українська |
| варити | українська |
| vříti | чеська |
| vír | чеська |
| ви́ти | ? |
| вир | ? |
вирезу́б «Rutilus frisii (Leuciscus frisii, Cyprinus dentex)» (іхт.)
виводиться з давнішого *вирізозуб (у нижній щелепі цієї риби вищерблені зуби, ніби з вирізкою);
може бути пов’язане з [верий] «вигнутий»;
менш переконливе припущення про зв’язок із схв. ви́рити «виглядати, стирчати» і стсл. оувирити «витріщити» (Brückner 639);
р. вырезу́б, [вери́зу́б, верезу́б], п. wyrozub, [wyroząb, wiroząb, wydroząb] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
верезу́б
(XVI-- XVIII ст.)
вери́за
веризу́б
ви́риз
виризу́б
виризу́б
вирозуб
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wyrozub | польська |
| вырезу́б | російська |
| ви́рити «виглядати, стирчати» | сербохорватська |
| оувирити «витріщити» | старослов’янська |
| вери́зу́б | українська |
| верезу́б | українська |
| wyroząb «тс.» | українська |
| wiroząb «тс.» | українська |
| wydroząb «тс.» | українська |
| вирізозуб (у нижній щелепі цієї риби вищерблені зуби, ніби з вирізкою) | ? |
| верий «вигнутий» | ? |
ви́рла «випуклі очі»
очевидно, похідне від тієї самої основи псл. *vьṛl(*vьṛdl-?) «повертання, обертання, вивертання», що й верло́ «важіль»;
спроба пов’язання з слн. viréti «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком», схв. víriti «дивитися», р. [ви́рити] «тс.», [виря́ть] «сторонитися, ухилятися» (Куркина Этимология 1970, 100–101) потребує додаткового обґрунтування;
бр. вірлат́ы «витрішкуватий», схв. врљав «косоокий, з пошкодженим оком»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вирла́тий
вирла́ч
вірла́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вірлат́ы «витрішкуватий» | білоруська |
| *v «повертання, обертання, вивертання» | праслов’янська |
| ви́рити «тс.» | російська |
| víriti «дивитися» | сербохорватська |
| врљав «косоокий, з пошкодженим оком» | сербохорватська |
| viréti «здійматися, стирчати; дивитися недобрим оком» | словенська |
| верло́ «важіль» | ? |
| виря́ть «сторонитися, ухилятися» | ? |
зави́ритися «розгніватися, розсердитися, надутися»
псл. viriti;
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з ѵіrъ «вир»;
у такому разі, початково означало «водити очима, свердлити очима, дивитися косо»;
співвідношення з схв. гви́рити «виглядати, заглядати» (Шахматов ИОРЯС 17/1, 288; Skok І 642) з формального боку неясне;
р. [вирить] «дивитися», др. вирити «скосити» (про очі), схв. ви́рити «виглядати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заві́рений
«сердитий»
заві́ритися
«тс.»
завіряти очі
«водити очима, супитися, нахмурюватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вирити «скосити» (про очі) | давньоруська |
| viriti | праслов’янська |
| ѵіrъ «вир» | праслов’янська |
| гви́рити «виглядати, заглядати» | сербохорватська |
| ви́рити «виглядати» | сербохорватська |
| вирить «дивитися» | ? |
рва́ти
споріднене з лит. ravė́ti «полоти», лтс. ravêt, ірл. ruam «заступ», дісл. rója «виривати вовну в овець», лат. ēruo «викопую; вириваю», ruo, -ere «валюся; руйную; кидаюся», гр. δρυσίχϑων «той, що розгрібає землю»;
псл. rъvati, пов’язане чергуванням голосних з ryti «рити»;
р. рвать, бр. рваць, др. ръвати, п. rwać, ч. rváti, слц. rvat’, вл. rwać, нл. rwaś, полаб. ravăt «смикати, виривати», болг. ръ́вам, схв. р̀вати се «боротися, змагатися у боротьбі», слн. ruváti «витягати, виривати», стсл. ръвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безвідри́вний
безпере́рвка
безпере́рвний
ввірванець
«гульвіса, шибеник»
ви́рва
ви́рватися
«вибратися, звільнитися; вискочити наперед»
ви́рив
«вибух»
ви́ривок
«утеча»
ви́ривцем
«окремо»
ві́рва
«удар в потилицю; кишеньковий злодій»
вірва́ти
«урвати»
вірва́тися
«вдертися»
вірви́тель
«шибеник, паливода»
врива́ти
«втомлювати важким тягарем»
(про руки)
ври́вок
«відірваний кусок каната»
дорва́тися
«порватися; накинутися СУМ; добратися Пі»
(дорива́тися)
за́рва
«обрив; брила землі»
зарва́тися
зарви́стий
«крутий, стрімкий, обривистий»
зари́вкуватий
«сварливий, охочий до сварок»
зірва́тися
(зрива́тися)
зорвисько
«вітром зламана ялина; сушняк»
зрив
«надрив; невиконання; внесення перешкоди у виконання; невдача; [висмикування щетини у свиней Я]»
зури́вочний
«непевний, ненадійний, двозначний; приголомшений, осоромлений, пошкоджений»
ірва́ти
«рвати»
ірва́тися
надри́в
надри́вистий
надри́вний
на́рва
«верхня обшивка ясел; гнійний опух»
нари́в
нарива́тися
«наскакувати, натрапляти; [допадатися до їжі, жадібно їсти]»
недори́вок
«шматок мотузки»
непрори́вний
«безперервний»
обі́рванець
обі́рванка
обі́рвище
о́бри́в
обри́вистий
о́бривки
«побічні випадкові прибутки»
о́бри́вок
обривча́стка
«крутий берег»
одри́вка
(у виразі без одривки «без перерви»)
оривок
«тс.»
пере́рва
пере́рвиця
«перерва»
пере́ри́в
перерива́тися
«припинятися»
перерива́ч
перери́вистий
перери́вник
перери́вчатий
пі́дри́в
підрива́ч
«підбурювач Нед; підривник Она»
підри́вка
(рибальське знаряддя)
підри́вник
по́ри́в
порива́ння
порива́ти
порива́ч
пори́ви́стий
по́ривка
(у виразі в поривці йти «йти окремо»)
пори́вний
по́ривці
«не доводячи до кінця»
пори́вчастий
прі́рва
«безодня; [місце, де розірвана гребля]»
про́рва
«вимоїна у греблі Бі; величезна кількість, безліч Нед; проточина Пі»
про́ри́в
про́ри́вка
проривни́й
прори́вник
рв'яни́й
«бурхливий»
рва́ний
рвани́ця
«зірвані, а не струшені плоди»
рвання́
рванці́
«рвані галушки»
рвань
рва́тися
рва́цтво
рва́цький
рвач
рвачки́й
рвону́ти
рвону́тися
рву́чий
«швидкий, прудкий»
рвучки́й
риво́к
розірви́
(у виразі на р. «на зло, наперекір»)
розри́в
розри́вка
розривни́й
увірва
«гульвіса, шибеник»
увірванець
«тс.»
увірва́тися
«вдертися»
(урива́тися)
увірви́тель
«тс.»
урва́нтлі
«рвані галушки»
урвантя́ка
«зірвиголова»
урва́нці
«тс.»
у́рвень
«ледар, нероба»
урви́стий
у́рви́сько
«урвище»
урви́тель
у́рвище
ури́вистий
ури́вний
«який легко рветься»
ури́вок
уриво́чний
«уривистий, уривчастий, частковий»
ури́вцем
ури́вчастий
уривча́тий
«розідраний, уривистий»
у́ров
«прямовисна жила»
уро́ви
«вимивина, вибій»
уро́вища
«тс.»
уро́вище
«опух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рваць | білоруська |
| ръ́вам | болгарська |
| rwać | верхньолужицька |
| ἐρυσίχϑων «той, що розгрібає землю» | грецька |
| rýja «виривати вовну в овець» | давньоісландська |
| ръвати | давньоруська |
| ruam «заступ» | ірландська |
| ėˊruo «викопую; вириваю» | латинська |
| ruo | латинська |
| -ere «валюся; руйную; кидаюся» | латинська |
| ravêt | латиська |
| ravė́ti «полоти» | литовська |
| rwaś | нижньолужицька |
| ravăt «смикати, виривати» | полабська |
| rwać | польська |
| rъvati | праслов’янська |
| ryti «рити» | праслов’янська |
| рвать | російська |
| р̀вати се «боротися, змагатися у боротьбі» | сербохорватська |
| rvat' | словацька |
| ruváti «витягати, виривати» | словенська |
| ръвати | старослов’янська |
| rváti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України