ВИПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
піт
псл. potъ «піт», очевидно, результат спрощення давнішого *pok-to-, пов’язаного із *pekti «пекти»;
з формального погляду співвідносне з кімр. poeth «жаркий, гарячий»;
із семантичного погляду можливе порівняння з схв. зно̑j «піт» – р. зной «спека», лит. prãkaitas «піт», kaitulỹs «тс.» поряд з kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати», kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти»;
пов’язання з гр. ποταμός «річка» (Wiedemann BB 27, 256), ποτόν «волога, вода», лат. pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить», дінд. pithaḥ «вода» (Горяев 277) сумнівне;
р. бр. болг. м. пот, др. потъ, п. ч. слц. pot, вл. слн. pót, схв. по̑т, стсл. потъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́піт
ви́поти
ви́потина
запоти́ти
«вкрити потом»
пітни́й
пітни́к
пітні́ти
пітня́вий
«пітний»
поти́вий
поти́тися
поті́ти
потови́й
пото́виця
«випотина»
пропітні́лий
пропоті́лий
спітні́лий
споті́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пот | білоруська |
| пот | болгарська |
| pót | верхньолужицька |
| ποταμός «річка» | грецька |
| ποτόν «волога, вода» | грецька |
| pithaḥ «вода» | давньоіндійська |
| потъ | давньоруська |
| poeth «жаркий, гарячий» | кімрська |
| pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить» | латинська |
| prãkaitas «піт» | литовська |
| kaitulỹs «тс.» | литовська |
| kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати» | литовська |
| kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти» | литовська |
| пот | македонська |
| pot | польська |
| potъ «піт» | праслов’янська |
| *pekti «пекти» | праслов’янська |
| зной «спека» | російська |
| пот | російська |
| зно̑j «піт» | сербохорватська |
| по̑т | сербохорватська |
| pot | словацька |
| pót | словенська |
| потъ | старослов’янська |
| pot | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України