ВИПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пита́ти(ся)
псл. pytati, *pъta-;
споріднене з лат. putāre «обдумувати, вважати; підводити підсумки; різати», тох. А put-k «міркувати, розрізняти», можливо, також з хет. punuš(š)- «питати, досліджувати»;
висловлювалося припущення, що первісне значення псл. pytati було «краяти, різати» (Brückner 450), при цьому порівнювалося з ч. pitva «анатомія», п. [pitwać] «різати, потрошити; coire cum femina»;
р. пыта́ть «мучити при допиті; питати», бр. пыта́ць «питати», др. пытати «питати; досліджувати; вивчати; пробувати; допитувати», п. pytać «питати», ч. ptáti se, ст. ptáti «тс.», мор. [ptáti] «просити, жебрати», слц. pýtat’ «тс.», вл. pytać «шукати, розшукувати», нл. pytaś «тс.», болг. пи́там «питаю», м. пита «жебрає», схв. пи́тати «питати, випитувати», стсл. пытати «випитувати, вивідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пит
випи́тачка
«вивідувачка»
до́пит
до́питка
«питання»
допи́тливий
до́питни́й
допи́тувати
допи́тувач
за́пит
запита́льний
запита́льник
запи́та́ння
запи́тливий
запи́туватися
«питати; [намагатися, пробувати Я]»
запи́тувач
і́спит
іспитни́к
іспитува́ти
о́пит
опитни́й
«який стосується опиту»
о́питний
«досвідчений»
опи́тувати
опи́туватися
«вітатися»
опи́тувач
передо́пит
пере́пит
перепи́тки
«розпити; один з моментів старовинного обряду сватання»
переспиткува́ти
«перепробувати»
пита́йний
«питальний»
пита́льний
пита́льник
пи́танка
«розпитування; розшук; спроба»
пи́та́ння
пи́тка
«вид групової гри з розпитами про предмет, що йде з рук до рук»
питли́вий
«допитливий»
по́пит
по́питка
«спроба»
попи́ток
«попит»
по́спит
«попит; спроба»
поспіта́ть
«попробувати, покуштувати»
ро́зпит
ро́зпиток
розпи́тувач
спит
«спроба, випробовування; розпит»
спи́ток
«спроба, випробовування»
спи́тувати
«пробувати, випробовувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пыта́ць «питати» | білоруська |
| пи́там «питаю» | болгарська |
| pytać «шукати, розшукувати» | верхньолужицька |
| пытати «питати; досліджувати; вивчати; пробувати; допитувати» | давньоруська |
| putāre «обдумувати, вважати; підводити підсумки; різати» | латинська |
| пита «жебрає» | македонська |
| ptáti «просити, жебрати» | моравське |
| pytaś «тс.» | нижньолужицька |
| pitwać «різати, потрошити; coire cum femina» | польська |
| pytać «питати» | польська |
| pytati | праслов’янська |
| *pъta- | праслов’янська |
| pytati «краяти, різати» | праслов’янська |
| пыта́ть «мучити при допиті; питати» | російська |
| пи́тати «питати, випитувати» | сербохорватська |
| pýtat' «тс.» | словацька |
| пытати «випитувати, вивідувати» | старослов’янська |
| put-k «міркувати, розрізняти» | тохарська А |
| punuš(š)- «питати, досліджувати» | хетська |
| pitva «анатомія» | чеська |
| ptáti se | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України