ВИНИТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
вина́
псл. vina;
споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinūt «тс.; виправдати»;
іє. *uei- «переслідувати, наступати»;
далі пов’язується з воюва́ти, війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися»);
р. болг. вина́, бр. віна́, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́нен
вини́ти
ви́нне
«борг»
ви́нний
ви́нник
ви́нниця
«провинниця»
винова́те
«борг»
винова́тель
«обвинувач»
винова́цтво
«винність»
вино́вщик
«винуватець»
винува́тець
винува́ти
винува́тий
винува́тити
винува́ч
забезви́нно
забезневи́нно
зави́на
завини́на
звинува́чувати
звиня́ти
ізви́на
«вибачення»
ізвини́ти
ізвиня́ти
неви́нничати
обви́на
«обвинувачення»
обви́нник
обвинува́льний
обвинува́ч
обвинува́чувати
обезневиня́ти
повини́тися
пови́нний
пови́нність
повинува́тися
прови́на
прови́нен
прови́нений
прови́нний
прови́нник
прови́нність
провинува́титися
«провинитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віна́ | білоруська |
| вина́ | болгарська |
| wina | верхньолужицька |
| вина | давньоруська |
| *uei- «переслідувати, наступати» | індоєвропейська |
| vaĩna «провина» | латиська |
| vaina «помилка» | литовська |
| вина | македонська |
| wina | нижньолужицька |
| wina | польська |
| vina | праслов’янська |
| etwinūt «тс.; виправдати» | прусська |
| вина́ | російська |
| vina | словацька |
| vina | чеська |
| atvainôt «вибачити» | ? |
| воюва́ти | ? |
| війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися») | ? |
обиня́к «натяк, недомовка»
запозичення з російської мови;
р. обиня́к, обиняки́, [обинова́ться] «сумніватися; замовчувати; говорити натяками», [обину́ться] «тс.», як і др. обиновати «обходити навколо», обинути «обійти, покрити», обиноватися «обходити, відходити», обинутися «ухилятися, боятися», походить від стсл. обиновати сѧ «уникати, сторонитися», обинѫти сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися», остаточно не з’ясованого, пов’язуваного з ви́ти, вину́ти (Фасмер III 101), але зіставлюваного також (Булаховський Вибр. пр. III 426; Преобр. I 628) з вина́, вини́ти, мину́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наобиняки́
«з натяками; навмання»
обеня́к
обеняки́
обинува́тися
«говорити обиняками, вдаючись до натяків, алегорій»
обину́тися
«тс.»
обиня́ки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обиновати «обходити навколо» | давньоруська |
| обиня́к | російська |
| обиновати сѧ «уникати, сторонитися» | старослов’янська |
| обиняки́ | ? |
| обинова́ться «сумніватися; замовчувати; говорити натяками» | ? |
| обину́ться «тс.» | ? |
| обинути «обійти, покрити» | ? |
| обиноватися «обходити, відходити» | ? |
| обинутися «ухилятися, боятися» | ? |
| сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися» | ? |
| ви́ти | ? |
| вину́ти | ? |
| вина́ | ? |
| вини́ти | ? |
| мину́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України