ВИЛУШОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́лиця «опукла кістка черепа над верхньою щелепою; [бокова частина морди тварини; тильна частина голови риби]»
утворене від кореня вил- (мабуть, за зовнішньою подібністю цієї кістки до вилки);
пор. значення слова [ви́лиці] по діалектах: «розвилка, розсоха, частина ножиць від гвинта до кінців, частина мотовила»;
болг. ви́лушки «нижня щелепа», м. вилица, схв. вȕлица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вилицюва́тий
ви́личний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́лушки «нижня щелепа» | болгарська |
| вилица | македонська |
| вȕлица «тс.» | сербохорватська |
| вил- (мабуть, за зовнішньою подібністю цієї кістки до вилки) | ? |
| ви́лиці «розвилка, розсоха, частина ножиць від гвинта до кінців, частина мотовила» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України