ВИЛОК — ЕТИМОЛОГІЯ
виде́лка
запозичення з польської мови;
п. widelec, widelca «виделка» походить від widły «вила», спорідненого з укр. ви́ла;
k виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. ви́лка;
р. [виде́лка], бр. відэ́лец, відэ́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виде́лиц
виде́лци
віде́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| відэ́лец | білоруська |
| widelec | польська |
| с | польська |
| виде́лка | російська |
| ви́ла | українська |
| ви́лка | українська |
| відэ́лка | українська |
| widelca «виделка» | ? |
| widły «вила» | ? |
ви́ла
псл. *vidlo, утворене від viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати») та суфікс« -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» (Petersson AfSlPh 36, 152–153) непереконливе;
р. ви́лы, [ви́ла], бр. ви́лы, др. вила, п. вл. нл. widły, ч. ст. vidle, ч. слц. vidly, полаб. vaidlåi, болг. м. ви́ла, схв. вȗле, слн. víle;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вилані́
«залізні вила для гною»
вила́тий
ви́лиско
ви́лиці
«вила; частина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців»
вили́шник
«вила; держак рогача; держак вил»
ви́лка
вилка́стий
вилки́
«виделка»
вилко́ватий
вилова́тий
вило́чник
ви́ло́шник
«тс.»
ви́лчастий
ви́лчатий
вильця́та
на́вилок
«певна кількість сіна, піднята на вилах»
нави́льник
нави́льня
«тс.»
розви́лина
розви́листий
розви́лити
ро́зви́лка
розви́лкуватий
розви́лок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́лы | білоруська |
| ви́ла | болгарська |
| widły | верхньолужицька |
| вила | давньоруська |
| ви́ла | македонська |
| widły | нижньолужицька |
| vaidlåi | полабська |
| widły | польська |
| *vidlo | праслов’янська |
| ви́лы | російська |
| вȗле | сербохорватська |
| vidly | словацька |
| víle | словенська |
| ви́ла | українська |
| vidle | чеська |
| vidly | чеська |
| viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати») | ? |
| суфікс « -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» | ? |
| vidle | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України