ВИЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

псл. *vidlo, утворене від viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати») та суфікс« -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя» (Petersson AfSlPh 36, 152–153) непереконливе;

р. ви́лы, [ви́ла], бр. ви́лы, др. вила, п. вл. нл. widły, ч. ст. vidle, ч. слц. vidly, полаб. vaidlåi, болг. м. ви́ла, схв. вȗле, слн. víle;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вилані́ «залізні вила для гною»

вила́тий

ви́лиско

ви́лиці «вила; частина мотовила; частина ножиць від гвинта до гострих кінців»

вили́шник «вила; держак рогача; держак вил»

ви́лка

вилка́стий

вилки́ «виделка»

вилко́ватий

вилова́тий

вило́чник

ви́ло́шник «тс.»

ви́лчастий

ви́лчатий

вильця́та

на́вилок «певна кількість сіна, піднята на вилах»

нави́льник

нави́льня «тс.»

розви́лина

розви́листий

розви́лити

ро́зви́лка

розви́лкуватий

розви́лок

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́лы	білоруська
ви́ла	болгарська
widły	верхньолужицька
вила	давньоруська
ви́ла	македонська
widły	нижньолужицька
vaidlåi	полабська
widły	польська
*vidlo	праслов’янська
ви́лы	російська
вȗле	сербохорватська
vidly	словацька
víle	словенська
ви́ла	українська
vidle	чеська
vidly	чеська
viti «вити» (‹іє. *́uei- «вити, намотувати»)	?
суфікс « -dło (›-lo), за допомогою якого утворювалися назви знарядь праці (пор. (о)ра́ло, ши́ло); імовірне припущення Махека, що первісно це слово вживалося на означення пристрою для намотування пряжі (пор. укр. мотови́ло з тим самим значенням), а потім так стали називати й інші схожі на нього знаряддя; з часом усталилася форма множини, як у назвах усіх парних предметів (две́рі, воро́та, штани́ тощо); пояснення псл. *vidla як «гачкувате знаряддя»	?
vidle	?

ви́ти «скручувати»

псл. viti «вити»;

споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;

іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;

р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;

Фонетичні та словотвірні варіанти

в'юн «Misgurnus fossil is» (іхт.)

в'ю́ни́стий

в'ю́ни́тися

в'юнки́й

в'юно́к «березка, Convolvulus L.» (бот.)

в'юч «усе, що в’ється»

ви́сти

ви́тися

вити́ця «вдвоє сплетена свічка»

ви́тка «мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»

ви́тка «вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»

витки́й

ви́то́к

виту́ха «квасоля з витким стеблом»

виту́шка

вия́шка «одна з двох схрещених планок витушки»

вияшки́ «витушка»

вій «шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»

віті́вка «коса (жіноча)»

во́їти «плести огорожу»

войови́й «призначений для плетіння тину»

вою́н «тс.»

вповива́ч

зави́вка

за́вийка «хустка»

зави́н

зави́тка «покритка»

за́витка «частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»

за́вито́к

завиття́ «закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»

заві́й «чалма»

заві́йка «хустка»

заві́йна

заві́йник «цидарія, Cidaris» (зоол.)

заві́йниця

заві́на «серцева хвороба; болі в животі»

зби́ток

звива́нець «рулет»

зви́вина

зви́вистий

звиву́щий «жвавий»

зви́вчастий

зви́нений

зви́нка «повстяний м’яч, іграшка»

зви́нний «швидкий, вправний»

звій «сувій; [шарнір]»

зві́йці «листовійки, Forticidae» (ент.)

зві́ток «пучок виробленого льону»

звой «сувій»

набавка

навива́льний

навивальник

навивни́й

навій «вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»

обвивни́й

о́бвинка «бинт, пов’язка»

обви́тка «обмотка»

переви́вка

переві́й «розпарені віти для зв’язування дерева»

переві́йник «в’язка соломи або пруття»

перево́ї «повивальник для ніг»

по «жіночий убір, подібний до берета»

пови́ва́ч

повиня́тко «пелюшка»

пови́то́к «повивач»

повиття́

повиту́ха

розбі́йний

розви́вач

розвивни́й

ро́звиток

ро́зві́й

свито́йкий «гнучкий, пружний»

сві́єць «сувій (полотна)»

свій «сувій»

сповито́к «пелюшка; [повивач]»

суві́й

увива́ч «лабіринтовий павук, Agelena» (ент.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
vaēiti «верба»	авестійська
віць	білоруська
ви́я	болгарська
wić	верхньолужицька
ἵτυς «обід; верба»	грецька
wīþig «тс.»	давньоанглійська
wid «вірьовка»	давньоверхньонімецька
váyati «плете, тче»	давньоіндійська
вити	давньоруська
*ui-	індоєвропейська
viēre «плести, в’язати»	латинська
vît «вити, плести»	латиська
výti «вити, звивати, сукати»	литовська
вие	македонська
wiś	нижньолужицька
wić	польська
viti «вити»	праслов’янська
вȕти	сербохорватська
viť	словацька
víti	словенська
víti	чеська
windan «вити»	?
wída «верба»	?
vītis «виноградна лоза»	?
vyáyati «в’є, крутить»	?
*uei- «крутити, гнути»	?
вить	?

ви́ти «видавати протяжні звуки»

псл. vyti;

давне звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з характерним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо);

очевидно, споріднене з ч. výskati «кричати, веселитися», болг. ви́кам «кричу», слн. zavíkniti «викрикувати», лит. ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. αὕω «кричу, кличу», дінд. utíh «крик», що, можливо, відбивають прадавній спосіб вигнання тварин із захистку під час полювання;

виводилось також від вигуку болю *ū (з протетичним v) (Machek ESJČS 578);

р. выть, бр. выць, др. выти, п. wyć, ч. výti, слц. vyť, вл. wuc, нл. wuś, huś, болг. ви́я, м. вие, схв. зàвиϳати, слн. víti, стсл. выти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вий «протяжний звук»

виття́

зави́й «виття»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
выць	білоруська
ви́кам «кричу»	болгарська
ви́я	болгарська
wuc	верхньолужицька
αὕω «кричу, кличу»	грецька
utíh «крик»	давньоіндійська
выти	давньоруська
ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось»	литовська
вие	македонська
wuś	нижньолужицька
huś	нижньолужицька
wyć	польська
vyti	праслов’янська
выть	російська
зàвиϳати	сербохорватська
vyť	словацька
zavíkniti «викрикувати»	словенська
víti	словенська
выти	старослов’янська
výskati «кричати, веселитися»	чеська
výti	чеська
*ū (з протетичним v)(Machek ESJČS 578)	?

ваво́й «навій, валок у ткацькому верстаті»

можливо, результат асиміляції початкового н з в у слові [наво́й] «навій», пов’язаному з навива́ти, ви́ти¹;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
наво́й «навій»	?
навива́ти	?
ви́ти	?

виде́лка

запозичення з польської мови;

п. widelec, widelca «виделка» походить від widły «вила», спорідненого з укр. ви́ла;

k виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. ви́лка;

р. [виде́лка], бр. відэ́лец, відэ́лка;

Фонетичні та словотвірні варіанти

виде́лиц

виде́лци

віде́лка

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
відэ́лец	білоруська
widelec	польська
с	польська
виде́лка	російська
ви́ла	українська
ви́лка	українська
відэ́лка	українська
widelca «виделка»	?
widły «вила»	?

вилохво́стець «ногохвістка, Podura villosa з ряду нижчих (безкрилих) комах Collembola» (ент.)

складне суфіксальне утворення з основ іменників ви́ла і хвіст (хвост-);

назва пояснюється тим, що ця комаха має спеціальні члени для пересування: стрибальну вилку і схожу на хвостик черевну трубочку для присмоктування при падінні після стрибка;

р. вилохво́стки, ногохво́стки, бр. вілахво́сткі, нагахво́сткі;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вилохво́стый

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вілахво́сткі	білоруська
вилохво́стки	російська
ногохво́стки	українська
нагахво́сткі	українська
ви́ла (хвост-)	?
хвіст (хвост-)	?

вильце́ «гільце, обрядове деревце українського весілля»

результат контамінації слів ви́ти і гільце́;

пор. вираз вити вильце (очевидно, з вити гільце) «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю»;

бр. [вільца] «вечірка перед весіллям у молодої», п. [wilce] «весільне гільце»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

в՝є́лце «гільце»

вільце́ «тс.; деревце (прикрашене квітами) на могилі юнака або дівчини»

вйо́лце

йо́лце «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вільца «вечірка перед весіллям у молодої»	білоруська
wilce «весільне гільце»	польська
ви́ти	?
гільце́	?
вираз вити вильце «вбирати, прикрашати соснову чи ялинову гілку для весільного короваю» (очевидно, з вити гільце)	?

вир

псл. virъ;

споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;

інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;

безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;

р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «вир»

ви́рей «тс.»

вири́стий

ви́рити «вирувати»

ви́рник

вирува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
viró «глибоке місце у воді»	аромунський
вір	білоруська
вир	болгарська
vertex «тс.»	латинська
virags	латиська
virt «кипіти, варитися»	латиська
vỹrius «вир»	литовська
vìrti «кипіти»	литовська
вир «калюжа, водоймище»	македонська
wir	польська
virъ	праслов’янська
вир	російська
ùзвор «тс.»	сербохорватська
вир	сербохорватська
vír	словацька
vír	словенська
вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti)	старослов’янська
виръ	старослов’янська
врі́ти	українська
ізві́р «джерело»	українська
варити	українська
vříti	чеська
vír	чеська
ви́ти	?
вир	?

ви́тень «березка, Convolvulus L.» (бот.)

похідне утворення від дієслова ви́ти, в’ю;

назва мотивується тим, що березка обвивається навколо інших рослин (пор. назви цієї рослини в слов’янських мовах, утворені від інших форм того самого кореня: укр. в՝юно́к, ови́йка, повити́ця, повити́ч, пові́й, пові́йка, р. вьюно́к, бр. паво́й, п. powój, powójka, ч. povijník, слц. povojník);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́ти	?
в'ю	?

витошник «льон жовтий, Linum flavum L.» (бот.)

очевидно, пов’язане з ви́ти¹ «скручувати»;

назва може бути зумовлена розгалуженим кучерявим стеблом рослини;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заватошник «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́ти «скручувати»	?

виха́ти «махати; хвицати»

загальноприйнятої етимології не має, пов’язується з ви́ти «крутити», вихор (Ващенко 14–15; Преобр. І 86–87), причому допускається зв’язок із вихля́ти, р. вихля́ть, слн. vihljáti «віяти, ворушити»;

зіставлялось також з лит. viskéti «рухатися» (Būga RR I 491);

форма [віхну́ти] «хитнути» є результатом зближення з [віхну́ти] «майнути»;

р. [виха́ть] «зрушувати, викривляти», бр. віха́ць «хитати», др. вихати;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́вих

ви́вихнути

ви́халка «гойдалка, колиска»

виха́цця «гойдатися»

віхе́ля «тс.»

віхну́ти «хитнути»

звих

зви́хленник «викидень»

звихну́ти

зви́хнутий

підви́вих

підвихну́ти

увиха́тися «мотатися, клопотатися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
віха́ць «хитати»	білоруська
вихати	давньоруська
viskéti «рухатися»	литовська
вихля́ть	російська
виха́ть «зрушувати, викривляти»	російська
vihljáti «віяти, ворушити»	словенська
ви́ти «крутити»	?
вихор	?
вихля́ти	?
віхну́ти «хитнути»	?
віхну́ти «майнути»	?

ві́лла «дача, особняк»

через посередництво німецької мови (н. Vílla) запозичене, очевидно, з італійської;

іт. villa «сільський будинок, садиба» продовжує слат. villa «тс.», похідне від лат. vīcus «поселення, село, квартал міста», спорідненого з дінд. viś- «житло», псл. vьsь «село», укр. заст. весь «тс.»;

р. ви́лла, бр. ві́ла, п. willa, ч. слц. vila, вл. wila, болг. м. ви́ла, схв. вȕла, слн. víla;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ві́ла	білоруська
ви́ла	болгарська
wila	верхньолужицька
viś- «житло»	давньоіндійська
villa «сільський будинок, садиба»	італійська
vīcus «поселення, село, квартал міста»	латинська
ви́ла	македонська
willa	польська
vьsь «село»	праслов’янська
ви́лла	російська
вȕла	сербохорватська
villa «тс.»	середньолатинська
vila	словацька
víla	словенська
весь «тс.»	українська
vila	чеська
весь «тс.»	?

завивошник «льон жовтий, Linum flavum L.» (бот.)

похідне утворення від ви́ти;

назва зумовлена тим, що ця рослина має розгалужене кучеряве стебло;

пор. [витошник] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́ти	?
витошник «тс.»	?

заві́йна «різкий біль у грудях або животі; [параліч Ж]»

похідні утворення від ві́яти (пор. завійна підвіяла когось «когось паралізувало» Ж);

назви пов’язані з народними уявленнями про те, що параліч виникає від протягу повітря, від безпосереднього зіткнення людини з вихором (SW VIII 337; Karłowicz VI 333);

значення «різкий біль у животі» могло розвинутись під впливом дієслова ви́ти¹ (пор. заворот кишок);

п. zawianie «параліч»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заві́йниця

заві́на «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
zawianie «параліч»	польська
ві́яти (пор. завійна підвіяла когось «когось паралізувало» Ж)	?
ви́ти (пор. заворот кишок)	?

заво́їстий

пов’язане з ви́ти¹ (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́ти	?

обиня́к «натяк, недомовка»

запозичення з російської мови;

р. обиня́к, обиняки́, [обинова́ться] «сумніватися; замовчувати; говорити натяками», [обину́ться] «тс.», як і др. обиновати «обходити навколо», обинути «обійти, покрити», обиноватися «обходити, відходити», обинутися «ухилятися, боятися», походить від стсл. обиновати сѧ «уникати, сторонитися», обинѫти сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися», остаточно не з’ясованого, пов’язуваного з ви́ти, вину́ти (Фасмер III 101), але зіставлюваного також (Булаховський Вибр. пр. III 426; Преобр. I 628) з вина́, вини́ти, мину́ти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

наобиняки́ «з натяками; навмання»

обеня́к

обеняки́

обинува́тися «говорити обиняками, вдаючись до натяків, алегорій»

обину́тися «тс.»

обиня́ки́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
обиновати «обходити навколо»	давньоруська
обиня́к	російська
обиновати сѧ «уникати, сторонитися»	старослов’янська
обиняки́	?
обинова́ться «сумніватися; замовчувати; говорити натяками»	?
обину́ться «тс.»	?
обинути «обійти, покрити»	?
обиноватися «обходити, відходити»	?
обинутися «ухилятися, боятися»	?
сѧ «уникнути, посторонитися, злякатися»	?
ви́ти	?
вину́ти	?
вина́	?
вини́ти	?
мину́ти	?

листові́йка «Tortrix L. (метелик, гусінь якого живе в листках, скручуючи їх у трубочку або пакет)» (зоол.)

складне утворення з лист і ви́ти, очевидно, калька р. листовёртка або н. Blattwickler «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

листови́йка «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Blattwickler «тс.»	німецька
листовёртка	російська
лист	українська
ви́ти	українська

суві́йка «рід одноклітинних тварин, що живуть у воді, ряду круговійчастих інфузорій, Vorticella Ehr.» (зоол.)

назва, утворена з префікса су- та основи вій- (вой-), пов’язаної з ви́ти «звивати»;

сувійки мають прикріплювальну стеблинку, яка може скорочуватися, згортаючись;

р. суво́йка «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
суво́йка «тс.»	російська
су- (вой-)	?
вій- (вой-)	?
ви́ти «звивати»	?

підві́я «лілія лісова, Lilium martagon L.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від ви́ти, ви́тися;

назва зумовлена загнутою назад, завинутою формою оцвітини лілії лісової (пор. іншу назву цієї ж рослини: лілія кучерява, рос. лилия кудрявая);

Фонетичні та словотвірні варіанти

підво́я «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ви́ти	українська
ви́тися	українська

повели́ка «березка, Convolvulus L.; повитиця, Cuscuta L.» (бот.)

похідні утворення від ви́ти, в’ю, паралельні до повити́ця;

р. повили́ка «повитиця; [березка; плющ, Hedera]», [повелика] «повитиця», бр. [павілі́ца] «тс.; березка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

повелиця «повитиця»

повилика

повили́ця «тс.»

повилю́ха «березка»

повілиця

поливика «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
павілі́ца «тс.; березка»	білоруська
повили́ка «повитиця; [березка; плющ, Hedera]»	російська
повелика «повитиця»	російська
ви́ти	українська
в'ю	українська
повити́ця	українська

і́рис «півники, Iris L.» (бот.)

засвоєна з латинської ботанічної номенклатури назва, яка походить від гр. ἴρις «тс.; веселка», ˜,Ιρις (власне ім’я богині веселки), очевидно, пов’язаного з ἴτυς «лоза», спорідненим з псл. viti «вити, крутити», укр. ви́ти;

назва зумовлена різнокольоровим забарвленням пелюстків (пор. р. ра́дужница «півники»);

р. болг. и́рис, п. irys, ч. iris, слц. слн. íris, схв. ȗрис «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
и́рис	болгарська
ἴρις «тс.; веселка»	грецька
˜,Ιρις (власне ім’я богині веселки)	грецька
ἴτυς «лоза»	грецька
irys	польська
viti «вити, крутити»	праслов’янська
ȗрис «тс.»	сербохорватська
íris	словацька
íris	словенська
ви́ти	українська
iris	чеська
и́рис	?

ковеня́ «кочерга; палиця для мішання соломи при горінні»

бр. [кавяня́] «кочерга», [каве́нька] «палка для опори під час ходіння»;

очевидно, пов’язане з [ка ву́ля] «загнутої форми палиця», [кове́зка, кови́зка] «тс.», разом з якими може бути виведене від псл. kovati «кувати; бити»;

зіставлення з р. ковыля́ть «шкандибати» (Фасмер II 274), як і виведення з ко + вити (Никончук Этимология 1977, 125), викликає сумнів;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кавеня́

кове́нька «ковінька; гуляста горбата колода»

ковєня́

ковиння́

ковінька

коменя́ «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kovati «кувати; бити»	праслов’янська
ковыля́ть «шкандибати»	російська
ка ву́ля «загнутої форми палиця»	?
кове́зка «тс.»	?
кови́зка «тс.»	?
ко	?
вити	?

увойє «подовжні бильця берда в ткацькому верстаті, обмотані шпагатом, у які вставляються тростини» (зб.)

префіксальне утворення від ви́ти «скручувати» (пор. [во́їти] «плести огорожу» Ж, р. уво́й «увивання», увойчивый Даль);

бр. [уво́іны] «планочки для закріплення тростин берда»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
уво́іны «планочки для закріплення тростин берда»	білоруська
уво́й	російська
ви́ти «скручувати» (пор. [во́їти] «плести огорожу» Ж, р. уво́й «увивання», увойчивый Даль)	українська

ю́лавий «слабосильний, знесилений»

не зовсім ясне;

можливо, походить від первісного др. [*вью́ла́вый] «виткий, гнучкий», утвореного від ви́ти;

значення «слабосилий» могло розвинутися через проміжне значення «той, що легко гнеться»;

р. [юла́вый] «проворний, непосидючий»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*вью́ла́вый «виткий, гнучкий»	давньоруська
юла́вый «проворний, непосидючий»	російська
ви́ти	?
значення «слабосилий»	?
значення «той, що легко гнеться»	?

щави́ти «чавити»

псл. [*sъčaviti];

похідне від sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava) «сік»;

отже, первісне значення слова «робити (з чогось) сік»;

р. [щави́ть] «чавити, тиснути», слц. (розм.) št’avit’ sa «мучитися», болг. ща́вя «вичиняю (шкіру)», м. штави «чинить (вичиняє) шкіру», схв. шта̏вити «чинити (шкіру)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ща́вя «вичиняю (шкіру)»	болгарська
штави «чинить (вичиняє) шкіру»	македонська
*sъčaviti	праслов’янська
щави́ть «чавити, тиснути»	російська
вити «чинити (шкіру)»	сербохорватська
št'avit' sa «мучитися» (розм.)	словацька
*sъkjava «сік»	?
слова «робити (з чогось) сік»	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України