ВИКОРІНЮЄ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́рінь «частина рослини, що міститься в землі»
псл. *korę (род. в. *korene, зн. в. *korenь) «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (‹*koren «корінь»), пов’язане чергуванням голосних із пн.сл. [*kъrjь] «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.), ст. kierzek «кущик», ч. keř «кущ», слц. вл. ker, вл. kerk, вл. нл. keŕ, р.-цсл. кърь «корінь» і сл. [*kъr-j-ak-ъ] «кущик», укр. [кряк, крак] «тс.»), а також, очевидно, з псл. *černъ / *černo / *černa / *černь «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-), укр. [че́ре́н] «держак; леміш»;
споріднене з лит. [kẽras «кущ, корінь, засохлий пень», [kẽrė] «пень, безлисте стебло», kerėˊti «вкорінюватися», лтс. cęrs «кущ», cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане», лит. kìrna «гострий пень», прус. kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *sm̥-ker-n-), що, як належні до іє. *(s)ker- «різати, стригти; відділяти», здебільшого зближуються з лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), пов’язаним також з лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура», cárman- «тс.», лит. kardà «лико», karnà «тс.», псл. kora «кора, луб», укр. кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62–65);
пов’язання з лит. kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.», kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) i лат. cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *kr̥n-os), гр. κράνος «тс.» (Trautmann Apr. Sprachdenkm. 358) через семантичні труднощі менш певне;
зіставлення з ірл. crann «дерево», гал. pren, кімр. prenn «тс.», брет. prenn «дерев’яна будівля» (Бецценбергер у Stokes 63; Младенов 251) фонетично неприйнятне;
р. ко́рень, бр. ко́рань, др. корень, коря, къря, п. korzeń, ч. kořen, [kořeň, kořán], слц. koreň, вл. нл. korjeń, заст. koren, koreṅ, полаб. ťörin (ťau̯rín, kürėˊn, küörėˊn ‹*kurenь), болг. м. ко́рен, схв. кȍрēн, kȍrijen, kȍrīn, [koren], ст. korěnь (‹*koręnь), korenь, слн. korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ, стсл. корєнь, корьнь, корєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́коренити
ви́коренитися
«зникнути, пропасти; [втратити життєдайні корені]»
ви́коренувати
викорі́нювати
викорі́нюватися
вкорени́ти
вкорени́тися
вкорі́нювати
вкорі́нюватися
докорі́нний
закорени́тися
закорені́лий
закорені́ти
закоре́нок
«основний корінь»
закорі́нений
закоріни́тися
зако́рінки
«кореневі паростки; зародки»
(мн.)
корена́стий
«тс.»
корена́тий
«тс. Ж; кремезний Г»
кореневи́ще
корени́стий
«тс.; у якому міститься коріння, з корінням; [твердий як корінь Я]”›, корінько́вий «зроблений з кореня; настояний на корінні (про горілку)»
корени́ти
«вкорінювати»
корени́тися
кореніза́ція
«введення до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренізува́ти
«вводити до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренча́тий
«з великим сильним, глибокосидячим корінням»
ко́рень
коріне́ць
«маленький корінь; ніжка гриба; частина книжки, зошита, папки; частина, що залишається після відривання квитанції, ордера та ін.»
коріни́стий
корі́нка
«пеньок зрізаного стебла»
корі́нна
«горілка, настояна на коріннях»
корі́нни́й
корінни́к
«кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійні»
корі́нниця
«банка з прянощами»
коріння
(зб.)
корінча́к
«бичок, який водиться у Дністрі під корінням прибережних дерев чи під камінням Дз; вид риби з роду бичків, Gobius Mo»
(іхт.)
корінча́н
«вид риби з роду бичків»
корі́нча́стий
«тс.»
на́ко́ре́нок
«тс.; потомство; поріддя, виродок (про чию-небудь дитину)»
на́корінок
«паросток, коренева парость, пагін; нащадок; рід, покоління; походження; спадкова хвороба»
невикорі́нний
окорени́тися
«пустити коріння»
окоре́нкуватий
«кремезний»
око́ре́нок
«тс.; нижня частина дерева, що прилягає до кореня; нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева; [паросток, кореневий пагін Ж]»
окоре́шок
«окорінок»
окорі́нок
«частина стовбура дерева від кореня до гілок»
о́корок
«тс.»
підкорі́нний
повикореня́ти
«знищити, повиривати з коренем (рослини та ін.)»
повикоріня́ти
«тс.»
поко́ренок
«нащадок; пагонець, паросток»
поко́реньство
«нащадки»
прикорене́вий
прикорени́тися
«прикріпитися коренями»
прикоре́нок
«частина стовбура біля кореня; пеньок; частина стебла трав’янистої рослини біля кореня»
при́корень
«тс.; [прикіл; кіл, вбитий у землю]»
прикорі́ння
«частини стебла трав’янистих рослин біля кореня»
при́корінь
«тс.; кілок, до якого прив’язують коня»
розкорени́тися
розкоріни́тися
скорени́ти
скореня́ти
«винищувати, усувати»
укорени́ти
укорі́нювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shkurrë | албанська |
| *sm̥-ker-n- | албанська |
| *kirnijas | балтійські |
| ко́рань | білоруська |
| ко́рен | болгарська |
| prenn «дерев’яна будівля» | бретонська |
| ker | верхньолужицька |
| kerk | верхньолужицька |
| keŕ | верхньолужицька |
| korjeń | верхньолужицька |
| koren (заст.) | верхньолужицька |
| pren | галльська |
| κράνος «тс.» | грецька |
| kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| cárman- «тс.» | давньоіндійська |
| корень | давньоруська |
| коря | давньоруська |
| къря | давньоруська |
| *ker-n- | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати, стригти; відділяти» | індоєвропейська |
| *kr̥n-os | індоєвропейська |
| crann «дерево» | ірландська |
| prenn «тс.» | кімрська |
| corium «товста шкіра, шкура, оболонка» | латинська |
| cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *k$rn-os) | латинська |
| cęrs «кущ» | латиська |
| cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане» | латиська |
| kẽras «кущ, корінь, засохлий пень» | литовська |
| kẽrė «пень, безлисте стебло» | литовська |
| kerėˊti «вкорінюватися» | литовська |
| kìrna «гострий пень» | литовська |
| kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору) | литовська |
| kardà «лико» | литовська |
| karnà «тс.» | литовська |
| kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.» | литовська |
| kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) | литовська |
| ко́рен | македонська |
| keŕ | нижньолужицька |
| korjeń | нижньолужицька |
| koreṅ (заст.) | нижньолужицька |
| ťörin | полабська |
| ťau̯rín | полабська |
| kürėˊn | полабська |
| küörėˊn | полабська |
| *kurenь | полабська |
| kierzek «кущик» (ст.) | польська |
| kierz (заст.) | польська |
| korzeń | польська |
| *korę «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (род. в. *korene, зн. в. *korenь)(‹*koren «корінь») | праслов’янська |
| *černъ «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-) | праслов’янська |
| *korene | праслов’янська |
| *korenь | праслов’янська |
| *koren | праслов’янська |
| *černo | праслов’янська |
| *černa | праслов’янська |
| *černь | праслов’янська |
| kora «кора, луб» | праслов’янська |
| kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *s$m-ker-n-) | прусська |
| корь | російська |
| ко́рень | російська |
| кърь «корінь» | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | сербо-церковнослов’янська |
| кȍрēн | сербохорватська |
| koren | сербохорватська |
| korěnь (‹*koręnь), korenь, (ст.) | сербохорватська |
| kȍrijen | сербохорватська |
| kȍrīn | сербохорватська |
| *koręnь (ст.) | сербохорватська |
| korenь (ст.) | сербохорватська |
| *kъr-j-ak-ъ «кущик» | слов’янські |
| ker | словацька |
| koreň | словацька |
| korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ | словенська |
| korenь | словенська |
| kȏren | словенська |
| корєнь | старослов’янська |
| корьнь | старослов’янська |
| корєнъ | старослов’янська |
| кряк «тс.» | українська |
| че́ре́н «держак; леміш» | українська |
| крак | українська |
| кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62--65) | українська |
| keř «кущ» | чеська |
| kořen | чеська |
| kořeň | чеська |
| kořán | чеська |
| *kъrjь «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України