ВИЙНЯТОК — ЕТИМОЛОГІЯ
йня́ти
результат видозміни давнішої звукової форми яти (‹jęti) «брати», яка в поєднанні з префіксами вън-, сън- (въняти ‹vъn-jęti, съняти ‹sъn-jęti) після того, як прийменники въ, съ кінцеве -н втратили, стала сприйматися як проста основа з початковим н і в такій звуковій формі закріпилась і при інших префіксах;
р. заня́ть, бр. заня́ць, др. поняти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ йняти
ви́йняток
ви́няти
винятко́вий
ви́няток
відня́ти
віра не йметься
(у виразах , робота рук не йметься)
вня́тися
«виникнути; домогтися визнання»
дійня́ти
дойня́ти
зайня́ти
за́йнятий
зайняття́
заня́ття
здійня́ти
зня́ти
ийня́ти
ийня́тися
«зустрічатися»
найня́ти
ня́ти
«тс.»
ня́тися
«братися»
обійня́ти
обня́ти
перейня́ти
підійня́ти
підня́ти
підняття́
пійня́ти
пойня́ти
поняти́й
поняті́йний
поня́тливий
поняттє́вий
поня́ття
прийня́ти
прийняття́
пройня́ти
розня́ти
розня́тий
розняття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заня́ць | білоруська |
| поняти | давньоруська |
| jęti | праслов’янська |
| sъn-jęti | праслов’янська |
| vъn-jęti | праслов’янська |
| заня́ть | російська |
| въняти | старослов’янська |
| съняти | старослов’янська |
| яти «брати» (‹jęti) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України