ВИЗВІЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́зволити

похідне утворення від іменника во́ля (пор. ви́вільнити від ві́льний);
наявність у слові складного префікса ви-з-, характерного переважно для західнослов’янських мов (пор. ч. vyzdobiti «багато оздобити», vyzdvihnouti, ст. vyzdvihati «підіймати», vyzískati «здобути», vyzraditi «зрадити», vyztužiti «зміцнити», vyzvěděti «вивідати»), робить імовірною думку (Шанский ЭСРЯ І 3, 224) про запозичення слова з польської мови;
р. вы́зволить, вызволя́ть, бр. вы́зваліць, вызваля́ць, п. wyzwolić, wyzwalać, ст. wywolić;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́звіл
визволи́тель
визво́льний
визво́льник
визволя́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вы́зваліць білоруська
wyzwolić польська
wyzwalać польська
вы́зволить російська
вызволя́ть українська
вызваля́ць українська
во́ля (пор. ви́вільнити від ві́льний) ?
ви-з- ?
wywolić ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України