ВИЖЛЕЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́жел «мисливський собака»
псл. *vyžьlъ, можливо, похідне від vyti «вити», як і п. wyga «старий пес»;
пов’язується також (Ondruš Slav. slov. 1969/3, 251) з гр. άγή «промінь», псл. jugъ (‹*eug-) «південь» (як назва пса світлої масті);
в українській мові, очевидно, було підтримане впливом польської мови;
зіставлення з лат. vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» (Ильинский ИОРЯС 23/1, 130–131) непевне;
гіпотези про запозичення з угорської мови (Melich Сб. Милетич 148; Machek ESJČ 705) або з німецької (Фасмер І 368) більшість етимологів не поділяє;
р. вы́жлец, бр. вы́жал, п. wyżeł, ч. vyžel, vyžle, слц. vyžla, болг. [вижле́ц], схв. вȕжле, слн. vížel;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вижленя́
ви́жлець
ви́жлиця
«лягавий собака»
вижля́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вы́жал | білоруська |
| вижле́ц | болгарська |
| άγή «промінь» | грецька |
| vigil «бадьорий, жвавий, енергійний» | латинська |
| wyga «старий пес» | польська |
| wyżeł | польська |
| *vyžьlъ | праслов’янська |
| jugъ «південь» (‹*eug-)(як назва пса світлої масті) | праслов’янська |
| вы́жлец | російська |
| вȕжле | сербохорватська |
| vyžla | словацька |
| vížel | словенська |
| vyžel | чеська |
| vyžle | чеська |
| vyti «вити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України